Микола Кульчинський до річниці з дня загибелі Симона Петлюри поділився віршами про нього

серце вбиваються вістря ножів,

серце надвоє роздерте…

Поможи мені, Господи, поможи!

Не дай на розпуттях умерти!

Кров’ю серця стікають уста,

кров’ю слова набрякають.

Мужність, суворість і чистота…

Так, я знаю, знаю!

Ритмів нових невблаганний закон,

Гімн стрункої фаланги,

пісня про місто і про бетон,

про дреднавти, порти і танки,

пісня про дівичисть пущ,

про Борнео, Суматру, Яву…

А мені - о Боже! – калини кущ

І верба над забутим ставом.

А мені по чужих світах,

під накази нової Европи

сниться все, що у НЕЇ, там,

закривавились тяжко стопи.

А мені над паризьким мостом

Чи в понурих шільйонських мурах

Все – о Боже! – вогненним хрестом:

Rue Racine. Monparnasse. Петлюра.

*********

Сім літер, що палають в слові «Україна»,

сім літер, що вогнем лягли на Монпарнас,

і сім підступних куль на вулиці Расіна –

призначення, мементо і наказ!

Горять палким трикутником криваві сімки

Над простором і над часом в хаосі й тьмі,

і серце вгору йде все вище стрімко, стрімко

шляхом твоїх Голгоф, Народе мій.

Наталка Лівицька - Холодна.

Був на її могилі у Бавн- Бруці. Поправив відпалий повздовжній поребрик і такі спазми схватили горло, що не міг стримати ридань, як і на могилі Петлюри у Парижі. Померла у 2005 році. Народилась 1902 на тогочасній Полтавщині. Батько був чи не найближчим соратником Симона Петлюри, обраний Президентом УНР на еміграції.

"Напевне найсильніше з усіх поетів Празької групи, а можливо, й усіх поетів-емігрантів, втілює Лівицька -Холодна тугу за Батьківщиною"

Богдан Рубчак.

22 (10) травня 1879 року в Полтаві народився Симон Васильович Петлюра (1879–1926) – український державний, політичний і військовий діяч, голова Директорії Української Народної Республіки, головний отаман Армії УНР, публіцист, журналіст.

На початку ХХ століття Симон Петлюра став одним з лідерів українського державотворення та організаторів українських збройних сил. Опинившись після поразки Української революції 1917–1921 років у вигнанні, він продовжував невтомно працювати заради відродження самостійної й незалежної України.

Він був убитий 25 травня 1926 року в Парижі радянськими спецслужбами. Петлюру розстріляли впритул на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель.