Євген Янкевич: Дорогам – гарантії, посадовцям – відповідальність!

Щосезонне зникнення асфальту з доріг Полтави торкається практично кожного мешканця обласного центру. Водії та їх пасажири втрачають час, пальне, нерви та гроші на ремонт коліс та ходової. Є ризик не доїхати. Бо автоподорож на 1-шу міську лікарню пацієнта з Огнівки може стати для нього, в деяких випадках, останньою. Якщо порахувати економічні та моральні збитки, то отримаємо у астрономічну суму.

Можна навіть втратити життя: восени мотоцикліст розбився насмерть, потрапивши на швидкості у яму на Половчанському мосту. Яма була штучною і з’явилася вона в процесі… ремонту виниклої ями на асфальті, який, до речі, за рік до того «латали».

Шкода, але цей процес є постійним. І я не можу пригадати, коли ті, хто клав чи ремонтував дорогу, понесли відчутну відповідальність за свою неякісну роботу.

Будівництво чи ремонт дороги – довгий і складний процес. Нагадаю тільки, що після завершення будівництва підрядник здає фінальну документацію — загальний журнал робіт, гарантійний паспорт, акт введення в експлуатацію. Їх обов’язково має підписати інспектор з технічного нагляду, бо без його візування виконавцеві не перерахують гроші. Згадані документи не є у відкритому доступі, але їх наразі можна отримати у замовника, оформивши відповідний запит.

Далі просте порівняння проєктної документації та фінальних звітів дасть можливість зрозуміти, чи були порушення при ремонті/будівництві, чи побачив їх інспектор.

За державними будівельними нормами, гарантія на дорожнє покриття має бути три роки. Однак у контрактах, залежно від типу доріг, фігурують і більші гарантійні терміни – до 10 років. І впродовж цього терміну підрядник має власним коштом усувати дефекти, які виникли на дорозі.

Що ж на ділі? Пам’ятаю, коли пару років тому на тій же самій дорозі з Огнівки з’явився новенький асфальт. Подекуди на ньому були охайні дірочки. Як мені пояснили – то сліди від проб інспекторів. Таким чином перевіряли, чи всі шари дороги настелені і чи достатньої вони товщини? Судячи з відсутності гучних справ – таке як якістю виконаних робіт місто було задоволене. Чому ж асфальт протримався тільки два роки, коли у світі у ХХІ столітті дають гарантію і на 20? Загадка… Виглядає, що такий стан полтавських доріг складається через:

Некомпетентність. Дорожники не знають, як правильно прокладати чи ремонтувати асфальтне покриття. Дивує тільки – як некомпетентним фірмам вдається вигравати багатомільйонні тендери?

Брак коштів. Теж дивно, бо коли планується нова дорога чи ремонтується вже існуюча – на всі ці процеси є проєкти та розрахунки вартості, на основі чого міська влада і виділяє кошти. То що – не вміють проектувати і рахувати?

Бажання зекономити. Для чого? Щоб зробити більше дороги? Важко віриться. З огляду на те, що кошториси затверджуються і гроші виділяються в достатньому обсязі – злочинне бажання. Тут вже треба реакцію компетентних органів.

Недотримання технологій. Можливо таким чином економляться ресурси чи намагаються вкластися у строки. Але – де ж тоді контролюючі органи, що мають унеможливлювати відхід від технологічної карти?

Злий умисел. Перегукується із п.3. Можливо тут заховані «відкати», які зменшують кількість реальних фінансів, які б при повному використанні дали б нам дороги належної якості. Або є бажання періодично заробляти на ремонтах рік тому вже латаної дороги.

Так чи інакше, але дороги у Полтаві в більшості випадків є лихом, а не допомогою у пересуванні. Тож що треба зробити, аби полтавці насолоджувалися автошляхами європейської якості?

Як на мене, всі ремонти доріг та прокладання нових мають бути плановими і йти в комплексі з ремонтом комунікацій, котрі будуть заховані під асфальтом. Так, це дорожче і займе більше часу.

Але в кінцевому результаті економія коштів та нервів містян буде колосальною. По-друге, всі договори про ремонт чи прокладення доріг мають стати публічними і доступними для пересічного громадянина.

Можливо, через створення віртуальної карти, на яку буде нанесено якнайбільше даних. Щоб можна було чітко зрозуміти: хто утримує цю ділянку дороги, яка гарантія на асфальт, на кого скаржитися у випадках ДТП, яка виникла внаслідок пошкодженого дорожнього покриття тощо.

По-третє, на строк дії гарантії та ще додатково на пару років законодавчо закріпити відповідальність посадової особи, яка є розпорядником коштів на будівництво та ремонт доріг.

Щоб унеможливити випадки, коли людина попрацювала деякий час, неякісно настелила чи відремонтувала дорогу, а потім пішла на якусь іншу посаду – і все, притягти до відповідальності її вже практично неможливо.

Ці та інші зміни в законодавство, звісно мають іти через депутатів ВРУ, обраних полтавцями, але місцева влада також має право на ініціативи.

Тому я разом з іншими депутатами від «Європейської Солідарності» беремо на контроль стан доріг у Полтаві та районі, аби кожна копійка бюджетних (простіше кажучи – людських) коштів була використана у цьому напрямку ефективно і за призначенням. А від містян очікую активності та співпраці, бо саме через мовчазне потурання громади недоброчесні чиновники та ділки на наших спільних дорогах економлять гроші у напрямку власної кишені.

Євген Янкевич - депутат Полтавська районна рада