Розмір тексту

Євген Янкевич: Час припинити дискусію «Жінка – це людина?»

Питання, винесене у заголовок, недоречне і образливе в нас час. Але б нормально сприймалося протягом минулих 27 (!) столітть. Бо ще Сеймонід Амгорський (VII ст. до н.е.) у своїй «Поемі про жінок» описав десять жінок, прирівнявши їх за рисами характеру та поведінкою до тварин. На жаль, ця традиція була живою майже до ХХ ст. І щороку 8 березня повертає нас до дискусії – яке ж істинне місце жінки у суспільстві.

Євген Янкевич - депутат Полтавської районної ради Євген Янкевич - депутат Полтавської районної ради

Європейська цивілізація, пройшовши за згадані епохи «хвороби росту», все-таки дозріла до визнання рівноправя жінок та чоловіків. Саме цікаве, що в цьому цивілізаційному процесі свого часу Україна «дала фору» багатьом іншим державам. Наприклад, Павло Алеппський, уперше ступивши на українську землю в Рашкові на Дністрі 1654 року, одразу зауважив, наскільки культурний український народ: «Починаючи цим містом, себто по всій козацькій землі, ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їхні жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби й церковний спів».

Дивували тогочасних мандрівників і традиції самостійності прийняття рішень українськими жінками. Гійом Левассер де Боплан, французький інженер, який мандрував Україною у XVII сторіччі, писав: «Тут дівчата, на відміну від традицій, прийнятих у всіх народів, самі залицяються до молодих людей, котрі їм сподобалися: дівчина заходить до хати парубка, якого кохає, коли сподівається застати батька, матір і самого обранця. Зайшовши до покою, вона вихваляє того, хто вразив її серце». Далі дівчина просила батьків парубка дати згоду на шлюб. Ті, як правило, погоджувалися, тому що боялися накликати на себе гнів Бога. Цей народний звичай побутував довго, що свідчить про високе становище українських жінок. 

Таким чином, існує історичне підґрунтя для нашого цивілізованого ставлення до жінки, не дивлячись на перегини ХХ століття. А їх було дуже багато. Починаючи від «Дванадцяти статевих заповідей революційного пролетаріату» та схожих документів раннього СРСР – і завершуючи нещадною експлуатацією у пізньому жінки на виробництві і в побуті. Останнє вилилося в знущальний віршик про «совєтскую женщіну»: «Я й коняка, я і бик, я і баба і мужик».

Тому сучасну точку, де знаходиться наше суспільство, можна тезово описати так: 

  • На нас давить досвід понад 25-ти сторіч упередженого сприйняття жінки як примітивної істоти;

  • В Україні попри це є позитивний історичний досвід жіночих свобод і рівноправ’я, цей досвід свого часу навіть випереджав європейський;

  • За час перебування України під комуністично-тоталітарним режимом СРСР відбулося нівелювання соціальної ролі жінки, яке неможливо було компенсувати вітальними листівками до 8 березня та соц.пакетом для працюючих жінок;

  • Конституція та закони України декларують і гарантують жінкам, нарівні з чоловіками, багато прав і свобод, але з дотриманням та механізмами реалізації цих прав ще досі існує багато труднощів.

В результаті наразі в суспільстві і досі клекочуть суперечки про соціальну роль жінки, її місце у родині та на виробництві. Думки полярно змінюють одна одну проте сторони дискусії лишаються незадоволеними.

Що можна зробити, аби поліпшити ситуацію в Полтаві та області? На мою думку, коротко описати шлях вирішення згаданих питань можна так:

  • Варто визнати, що попри чисто фізіологічні відмінності між статями, чоловіки і жінки рівні у загальних правах людини;

  • Жінкам – якомога більше дізнатися про свої права і почати користуватися ними. Чоловікам – якомога більше дізнатися про права жінок і забезпечувати дотримання цих прав;

  • Широко інформувати громадськість про можливість вирішення проблем жінок через Полтавські обласний та міський центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Якщо повноважень, штату чи ресурсів для повноцінної роботи цих установ недостатньо – можливо, варто започаткувати створення обласного «Офісу прав жінок», де б надавали консультації по дотриманню прав жінок, вели б облік порушень цих прав та надавали б цим порушенням належну правову оцінку. І, звісно, виправляли б ці порушення.

Вважаю, що у поєднанні з широкою інформаційною кампанією, згадані кроки наблизять полтавок до європейських стандартів життя, де гідне становище жінки є цивілізаційною нормою. 

Про автора

Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему