Митна вартість: реальна ефективність та системність чи ситуативне періодичне загострення?

Спробую почати з аналізу ефективності роботи митниць у напрямі контролю за правильністю визначення митної вартості, що періодично «загострюється» з призначенням кожного нового голови Держмитслужби. Кожен із трьох попередніх керівників Держмитслужби, які змінювалися за останній поточний рік, на початку своєї каденції вважав за необхідне неодмінно почати з митної вартості як найбільш зрозумілого для нього за формальними ознаками способу реалізації та отримання уявно миттєвого  результату джерела збільшення сум митних платежів. Це досить показово видно на графіках по митницях, де відзначається певна «сезонність загострення» питання митної вартості залежно від зміни керівництва: січень/лютий — травень/червень — вересень). І кожен раз усе починалося з нових «таблиць» профілів ризику по митній вартості та їх традиційного підвищення.

Ефективність роботи митниці в цьому чутливому для бізнесу напрямі будемо аналізувати на підставі інформації, отриманої від митниці на депутатське звернення. Як кажуть: «Нічого особистого…»      

За період 01 січня – 10 жовтня 2020 року митницями забезпечено перерахування до державного бюджету 294 418 млн гривень. За цей же період додатково нараховані митні платежі за результатами прийнятих митними органами рішень про коригування митної вартості товарів склали 1 305 млн гривень. При цьому сума сплачених митних платежів за вказаний період склала близько 439 млн гривень, що становить 34% від загальної суми нарахованих від коригування митної вартості митних платежів. Решта додатково нарахованих платежів «зависли» в 55-й статті МКУ та адміністративному оскарженні.  

При цьому скільки навіть від суми вже сплачених 439 млн. гривень реально залишиться в держбюджеті після «валу» оскаржень у судових органах на фоні показово індиферентної позиції Держмитслужби щодо перегляду рішень про коригування, на даний момент не знає ніхто. Це стане зрозумілим після розгляду всіх судових оскаржень та набрання законної сили рішення суду, в тому числі – щодо повернення надміру сплачених коштів з державного бюджету. А скільки таких рішень про коригування митної вартості є дійсно об’єктивними та обґрунтованими, а не були результатом прямого адміністративного тиску з боку митниці та митників на суб’єктів ЗЕД, у яких реально немає людських, фінансових та часових можливостей для тривалої процедури оскарження з урахуванням прогнозованої позиції митниці та центрального апарату Держмитслужби, вирахувати на даний час взагалі неможливо.         

Стосовно застосування основного (першого) методу визначення митної вартості товарів при імпорті – за ціною договору. За даними Держмитслужби, питома вага застосування першого методу становить: 76,87% від загальної кількості митних декларацій в режимі імпорту, 80,84% за вагою товарів та 85,4% за вартістю товарів. Тобто ні про які 95% та більше оформлення товарів за основним методом, про що періодично говорять керівники митниці, мова не йде. 

Тепер ще одна цікава цифра. За даними Держмитслужби, за період 01 січня – 10 жовтня 2020 року митними органами було прийнято 14 563 рішення про коригування митної вартості товарів. Питома вага митних декларацій (МД), по яких митницями було прийнято рішення про коригування, по відношенню до всіх оформлених у митному режимі імпорту МД, є принципово різною: від 0,08 – 0,09% в Буковинській та Закарпатській митницях до 4,14 – 5,76% у Чорноморській, Азовській та Східній митницях (показники Енергетичної митниці не враховуються через специфіку оформлюваних товарів).     

При цьому за цей же період декларантами (митними брокерами) було відкликано 15 752 МД з метою здійснення самостійного коригування митної вартості. Реальні практикуючі митні брокери добре розуміють, що таке «відкликання» є добровільним по формі, але вимушеним та «видушеним» по суті, тобто де-факто є завуальованим та замаскованим рішенням про коригування, що наполегливо рекомендувалося митницею. Якщо навіть грубо припустити, що 30% все ж таки дійсно є добровільною ініціативою самого декларанта та/або брокера, то загальна кількість ініційованих митницею прямих та опосередкованих коригувань може становити приблизно 19 300. Цікавим для подальшого детального аналізу є досить суттєва розбіжність процентного співвідношення відкликаних митних декларацій до загальної кількості МД в митному режимі імпорту в розрізі митниць: від 0,11 – 0,26% у Буковинській та Закарпатській митницях до 4,2 – 4,2% у Волинській та Північній митницях (показники Енергетичної митниці не враховуються через специфіку оформлюваних товарів).               

За інформацією, наданою Держмитслужбою, за зазначений період суб’єктами підприємницької діяльності було оскаржено 1987 рішень про коригування митної вартості, що становить 17,4% від загальної кількості рішень про коригування та 36,3% від загальної суми нарахованих митних платежів від коригування. Тобто в судовому порядку оскаржуються рішення щодо коригування митної вартості, результатом яких є значне збільшення суми митних платежів, що цілком об’єктивно з точки зору елементарної економіки підприємства. А рішення, результатом яких є незначне підвищення, «вибачаються» митниці декларантами та/або брокерами з огляду на суттєву часову та фінансову «затратність» процесів оскарження та небажання «псувати відносини» з митницею «через дрібниці».

Ті суб’єкти, які, так би мовити, за «малозначністю» або небажанням «псувати відносини», самі погоджуються на відкориговану митницею митну вартість та сплачують митні платежі із визначеної митницею митної вартості, не застосовують у повному обсязі механізми, передбачені для відстоювання своєї позиції, а саме: пункти 7-10 статті 55 МКУ шляхом оскарження протягом трьох місяців рішення на рівні митниці та Держмитслужби. Про це свідчать певні цифри. За даними Держмитслужби, по 47% відсотках прийнятих рішень платежі до бюджету реально сплачені; при цьому ці платежі становлять усього 33% від загальної вартості додаткових митних платежів за результатами коригування. Тобто, очевидно, сплачуються митні платежі, що не є «критичними» для суб’єкта за сумами.     

Як показує практика, переважна більшість суб’єктів, які користуються правом, передбаченим пунктами 7-10 статті 55 МКУ, оскаржують рішення про коригування на фінальному етапі в судових органах.

Так, за період 01 січня 2020 — 10 жовтня 2020 року із 1987 оскаржених у судовому порядку рішень митних органів щодо коригування 1 497 рішень, або 75%, – це рішення в рамках пунктів 7-10 статті 55 МКУ. При цьому слід враховувати, що загальна сума митних платежів, нарахованих у рамках застосування пунктів 7-10 статті 55 МКУ за вказаний період, тобто так звані «спірні митні платежі», становить майже 819 млн гривень, або понад 64% від загальної суми митних платежів від коригування митної вартості за період.   

Якщо взяти до уваги питому вагу застосування пункту 7-10 статті 55 МКУ, чергове «осіннє загострення таблично-цінової хвороби» у вересні — жовтні 2020 року, законодавчо визначену тривалість процедури оскарження рішення про коригування по статті 55 у митниці та Держмитслужбі загалом, то до кінця цього року – початку наступного можна очікувати зростання кількості оскаржень у судових органах таких рішень у кілька разів. З великою часткою ймовірності можна прогнозувати, що  питома вага оскаржених у судах рішень може сягати 40 — 50% за кількістю таких рішень та 60 — 70% за сумою митних платежів від коригування.   

Тобто суб’єкти підприємницької діяльності фактично не згодні зі сплатою 70% митних платежів, які їм нарахувала митниця за період 01 січня – 10 жовтня 2020 року за результатами коригування митної вартості, та використовують статтю 55 МКУ, що дає їм можливість отримати право розпоряджатись товарами та уникнути простоїв транспортних засобів.

У подальшому декларанти використовують своє право на оскарження рішення про коригування на рівні митниці та Держмитслужби.

А тут картина є дуже цікавою. За інформацією Держмитслужби, митними органами в період 01 січня – 10 жовтня 2020 року було скасовано лише 58 рішень про коригування митної вартості, і то тільки 6 митницями: Дніпровською — 4 із 1329; Поліською — 8 із 699; Слобожанською — 18 із 2594; Подільською — 4 із 434; Закарпатською — 1 із 36; Одеською — 21 із 658; Київською — 2 із 6109. При цьому Держмитслужбою як митним органом за цей період не скасовано жодного рішення щодо коригування митницями митної вартості товарів! Це, на перший погляд, просто тріумф професійності та державницького підходу.

Але є одне але. Це – стан оскарження рішень митних органів про коригування митної вартості товарів у судових органах. Очевидним є те, що суб’єкти підприємницької діяльності, відчувши «консолідовану» позицію митниць та центрального апарату щодо «залізобетонного» відстоювання «таблиць» по вартості, відстоюють свої інтереси в судових органах.

За інформацією Держмитслужби в судових органах станом на 10 жовтня 2020 року суб’єктами підприємницької діяльності оскаржено 1 987 рішень митних органів про коригування митної вартості, що становить 13% від загальної кількості рішень. Тобто приблизно кожне 7-е рішення вже оскаржується суб’єктами підприємницької діяльності в судових органах (загальна кількість прийнятих митними органами рішень про коригування митної вартості – 14 563). Впевнена, що показник буде суттєво змінюватись у бік збільшення, враховуючи обсяги застосування суб’єктами підприємницької діяльності законодавчих механізмів, передбачених пунктами 7-10 статті 55 МКУ.       

Станом на 10 жовтня 2020 року 1 139 рішень митного органу про коригування митної вартості скасовані судом різних інстанцій; по 596 оскарженнях рішення про скасування рішення митного органу про коригування митними органами митної вартості триває. 

Однак перспектива розгляду цих справ цілком зрозуміла та прогнозована, виходячи з аналізу інформації щодо рішень суду, що набрали законної сили. Так, кількість рішень суду, що скасовують рішення митного органу щодо коригування митної вартості, становить 583, або 76% від загальної кількості рішень суду, предметом яких є рішення митних органів щодо коригування митної вартості та які набрали законної сили (765).  

Висновки та окремі рекомендації

1. Ефективність роботи Держмитслужби щодо контролю митної вартості товарів потребує детального аналізу з точки зору її реальної, а не формальної ефективності, наявності суб’єктивізму в прийнятті рішень щодо коригування митної вартості та, як результат, наявності можливих корупційних ризиків в цьому напрямі діяльності митниці. При цьому такий контроль повинен на даному етапі бути постійним та системним на всіх рівнях: від центрального апарату до митниці, митного поста та підрозділу митного оформлення.     
2. Необхідним є постійний контроль за правильністю формування профілів ризику по митній вартості, їх об’єктивністю та обґрунтованістю рівня таких профілів ризику (величини), постійним переглядом таких профілів. Критично необхідним є постійний контроль за правильністю застосування на митницях таких профілів ризику з метою недопущення їх суб’єктивного перетворення митниками на фактично «мінімальні індикативні ціни», про які іноді намагаються на початкових етапах своїх каденцій згадувати нові керівники Держмитслужби. Для керівництва Держмитслужби та митниць кожне рішення суду про скасування винесеного митницею рішення про коригування митної вартості товарів повинно бути підставою для детального налізу та з’ясування всіх обставин прийняття такого рішення. З відповідними висновками, в тому числі – кадровими та організаційними. При цьому така робота повинна бути постійною та системною, показовою та результативною.                
3. Критично високий рівень скасування судовими органами рішень митних органів про коригування митної вартості товарів свідчить про суттєву проблему, пов’язану з правомірністю та законодавчою обґрунтованістю прийняття переважної більшості таких рішень про коригування.
4. Очевидним у цій ситуації є формулювання певних рекомендацій як для суб’єктів підприємницької діяльності, так і для митниці. Для суб’єктів, на мій погляд, конче необхідно чітко вказувати в судових позовах, предметом яких є рішення митниці щодо коригування митної вартості товарів, прямих збитків, які завдаються суб’єкту в результаті таких дій. Наявність у судових рішеннях вимоги щодо відшкодування таких збитків суб’єкту, в результаті, впевнена, дещо «отверезить» митниці та митників впевнена.
5. Потребує глибокого постійного аналізу та контролю з боку Держмитслужби питання формування коректних за змістом та повністю об’єктивно обґрунтованих за способом та рівнем профілів ризику по митній вартості, а також постійний системний контроль за правильністю та коректністю їх застосування в митницях. Потребує належної організації та постійного контролю і питання вчасного перегляду таких профілів ризику. Формування профілів ризику по вартості за принципом «найбільшої ціни в базі Держмитслужби», без врахування таких принципових чинників, як кількісні та якісні характеристики товарів, репутація товарів, особливості зовнішньоторговельної операції, що мають значний та суттєвий вплив на ціноутворення на такі товари, призводить до спроб штучно суб’єктивно, адміністративно уніфікувати митну вартість товарів в усіх митницях. Це в «кращому випадку». А в гіршому – створити основу для формування явних корупційних ризиків у вигляді спущених зверху «таблиць по митній вартості», для подолання яких декларанту потрібно «домовлятись» із митниками.
6. Доцільно переглянути підходи до здійснення митними органами контролю за правильністю та достовірністю декларування митної вартості товарів та збільшити питому вагу таких форм митного контролю, як пост-митний контроль, та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
7. А для цього потрібно мати відповідні організаційні, інституційні та кадрові можливості, тобто створити спроможні повноцінні підрозділи на рівні центрального апарату та Держмитслужби, про що я вже писала в контексті умов для успішного та безпечного запровадження для бізнесу та держави інституту АЕО. Крім того, вкотре звертаю увагу чергового керівника Держмитслужби на негайну необхідність запровадження посад аташе з митних питань у дипломатичних представництвах у державах, з якими Україна має найбільші обсяги зовнішньої торгівлі або з якими Україна має спільні кордони.
8. Штучне заниження митної вартості товарів при імпорті та її штучне завищення мають у підсумку суттєвий негативний вплив на економіку України та надходження до державного бюджету. В одному випадку це – пряме зменшення митних платежів, в іншому – створення штучних перешкод для суб’єктів підприємницької діяльності, які сплачують податки до бюджету і від ритмічності та безперебійності роботи яких залежать повнота та своєчасність сплати таких податків, виробництво товарів для подальшого експорту та надходження валютної виручки, виробництво товарів у чутливих для економіки України галузях промисловості, наприклад, легкої промисловості, реалізації програм імпортозаміщення. І якщо фінансові та економічні негативи від штучного заниження митної вартості при імпорті товарів відчуваються відразу, оскільки вираховуються безпосередньо як прямі недобори митних платежів, то штучне завищення митної вартості товарів при їх імпорті, особливо товарів, що використовуються для подальшого виробництва, має тривалий та не менш значний за обсягом та наслідками, а іноді і суттєво більший негативний вплив на економіку України.     

Ніна ЮЖАНІНА