Артем Дугін: «Сільські території Полтавської ОТГ мають право на справедливе фінансування»

Артем Дугін, кандидат у депутати Полтавської міської ради від партії "Європейська Солідарність"

«Мене звати Артем Дугін. Я народився і виріс у Полтаві. З 2002 рокупідприємець. Сфера діяльності: лісопильне та стругальне виробництво. Закінчив архітектурний факультет Полтавського національного техуніверситету. Та отримав економічну освіту в Луганському національний університет імені В. Даля.  Зараз навчаюся в аспірантурі ЛНУ імені Шевченка за спеціальністю «економіка».

З 2014 року — один із засновників ініціативи «Мер від громади».

Автор численних публікацій на інформаційному ресурсі «Зміст» з місцевої економіки, бюджетів об'єднаних територіальних громад, аналізу стратегій регіонального розвитку міста та області. 

Впродовж 2018-2020 років активно боровся за створення Супрунівської ОТГ з громад Супрунівської, Гожулівської, Чорноглазівської та Валківської сільрад, з перспективою приєднання Пальчиківської та Абазівської.  Як громадський активіст брав участь у поліпшенні інфраструктури в с. Гожули.

Від «Європейської солідарності» балотуюся до міської ради Полтавської ОТГ по першому міському виборчому округу, який складається з сільських територій: Супрунівської, Гожулівської, Чорноглазівської, Валківської, Пальчиківської та Абазівської сільрад. Та мікрорайонів міста: Половки, Браїлки, «ЖБІ», Авіамістечко.

 Вважаю, що міська влада після місцевих виборів потребуватиме серйозної перебудови в роботі, адже рада та виконком ніколи не керували сільськими територіями.

 Як відомо, Полтава ще до утворення Полтавської ОТГ доєднувала до міста найближчі селища: Івонченці, Крутий Берег, Рибці, Червоний шлях, Яківці, та інші.  Утворені там органи самоорганізації населення (далі ОСН) усі ці роки отримували від міської влади відверто смішні кошти на свої ініціативи та діяльність загалом. А розподіл видатків на ремонт інфраструктури проводився у ручному режимі. Головною проблемою фінансування ЖКГ останніх років стала безсистемність та нерівномірність. Як результат – відставання у розвитку одних територій міста по відношенню до інших.

Артем Дугін на форумі "Полтава. Європейський шлях"

Вивчаючі досвід європейських країн, не важко помітити, що частина коштів на утримання інфраструктури територіальних громад там передається безпосередньо «вниз» – на первинні ланки місцевого самоврядування: в українській термінології вуличні комітети у приватній забудові, їх аналоги – ОСН, – у багатоквартирній. Переймаючи такий досвід, слід вже на найнижчому рівні визначати, на що саме ці гроші будуть витрачені. Через громадські опитування, слухання, голосування.

   Одним з європейських фінансових інструментів самоврядування є і «бюджет участі». «Бюджет участі» по-полтавськи – це швидше грант, ніж інструментами демократичного рівномірного розподілу коштів територіальної громади. Адже мешканці одного багатоквартирного будинку на 200 квартир можуть набагато швидше «проголосувати онлайн» за свою ініціативу, ніж мешканці селища з населенням 500 людей, де у багатьох інтернету взагалі може не бути і потрібно збирати підписи мешканців на папері. І не зрозуміло, чому мешканці одних територій мають змагатися з іншими?

Адже податки до спільного бюджету сплачуюють і перші, і другі. За початковою «європейською» ідеєю «бюджету участі», голосувати мали б мешканці цього певного багатоквартирного будинку на 200 квартир, і окремо мешканці селища на 500 людей. І розподіляти вони мають свою частку міського бюджету. А не забирати гроші один в одного.    

  Слід зазначити, що і такий начебто прогресивний інструмент не сприяє подоланню дисбалансів розвитку громади. Первинні ланки самоврядування територіальних громад мали б отримувати кошти в залежності від кількості мешканців певного мікрорайону, селища міста або села. Певне коригування такої методики розподілу видатків може бути пов'язане з віддаленням сіл від центру громади та початкового, на момент утворення Полтавської ОТГ, стану  базової критично важливої інфраструктури: доступу до питної води, споруд для відводу та очищення каналізаційних стоків з багатоквартирних будинків, доріг, транспортного сполучення.

Особливо уважно слід ставитися до фінансування віддалених на 20-35 кілометрів сіл новоутвореної Полтавської ОТГ. Фінансувати такі населені пункти потрібно в обсязі не меншому ніж планується отримувати місцевих податків та зборів з таких територій: рентних платежів, частки податку на доходи фізичних осіб, податку на нерухомість та інших. Слід розуміти, в статусі необ'єднаних сільських рад, ці території були хронічно недофінансовані, тому треба прагнути повертати якомога більше коштів, інвестуючи в ці території.

Нагадаю, Полтавська ОТГ – це не тільки міська та сільська житлові забудови населених пунктів. Це – ліси та лісосмуги, річки та ставки. Це, зрештою, сільськогосподарські угіддя, що складатимуть близька 70% території всієї ОТГ. Територія Полтавської міської ОТГ буде в понад 4 рази більша за територію міста Полтава.

Законодавство України вже містить необхідні для ефективного господарювання у сфері ЖКГ інструменти. І треба тільки подолати збочення та викривлення. 

 Такі переформатування накладають особливу відповідальність на владу. Та вимагають нових, більш справедливих та фахових підходів до управління територіями та громадою загалом».