Чи знаєте ви, що раніше у кав’ярні «Сходинка» не каву пили, а вчилися?

Таке училище фактично було проміжною ланкою між початковою школою і класичною гімназією – до останньої вступали ті, хто планував далі отримати університетську освіту. Здебільшого початкові училища фінансувалися з державного бюджету, однак конкретно це утримувалося саме коштом Полтавського Товариства взаємного кредиту. Його членами були місцеві підприємці, купці, торговці, банківські робітники, урядовці, міщани та ремісники. Відповідно, в училищі училися, передусім, їхні діти віком 10-13 років, які вже мали початкову освіту. В училищі вони вивчали  Закон Божий, початкові алгебру та геометрію, російську та церковнослов’янську мови, природничі науки, мали урокималювання, співів та ін. Заклад орієнтувався передусім на підготовку фахівців для практичної діяльності: торгівля, ремесла, банківська справа, службовці у різноманітних органах управління.

Утім, існувало училище недовго. Перша світова війна, а потім і жовтневий переворот поставили крапку у його діяльності. У 1918 р. тут на 3 роки розмістився Учительський інститут, який згодом став нинішнімпедагогічним університетом. Тоді у ньому діяли три відділення: фізико-математичне, природниче та словесно-історичне.

Потім у будівлі була міліція, а в роки Другої світової війни — окупаційна поліція та в’язниця в підвалі. Після війни споруда частково стала житловою, а на першому поверсі тривалий час працював продуктовий магазин.