Іменні будинки Полтави (частина 1)
Полтава — це не лише вулиці, парки й площі, які ми бачимо щодня. Це — живі сторінки історії, вписані в архітектуру. Кожен будинок має свого автора, власника, характер і долю. Я зібрав кілька таких «іменних» споруд — тих, що носять пам’ять про своїх господарів і творців. Їхні фасади бачили кохання і війну, мистецтво і руїну, розкіш і забуття. Але всі вони — частина великої історії нашої Полтави.
БУДИНОК БАХМУТСЬКОГО
Зведений у 1906 році підрядником Наумом Бахмутським як подарунок своїй коханій. Мавританські арки, візерунки, східні мотиви — усе нетипове для Полтави. Є версія, що архітектором був Владислав Городецький, творець київського Будинку з химерами. Після революції тут були майстерня, церква, штаб нацистів і комунальні квартири.
Адреса: вул. Пилипа Орлика, 15а
БУДИНОК БОЛЮБАША
У 1912 році цей двоповерховий особняк у стилі пізнього ампіру звів хорольський поміщик Володимир Болюбаш — освічений і діяльний чоловік, член археологічної комісії. На другому поверсі облаштував власну картинну галерею. Під час війни будинок став офіцерським шпиталем, після революції — націоналізований.
Адреса: вул. Спаська, 11
БУДИНОК ГЛЕЙЗЕРА
На початку ХХ століття лікар-окуліст Яким Глейзер звів цей дім у стилі модерн із готичними елементами та єврейською символікою. На першому поверсі він приймав пацієнтів, а на другому жив із родиною. У Другу світову будинок згорів, але його відновили й передали під квартири.
Адреса: вул. Соборності, 3
БУДИНОК ГРЕКОВА
Підприємець Федір Греков звів його у 1900 році. Спершу тут діяло акцизне управління, потім — Товариство Червоного Хреста. Після війни будинок відновили: на першому поверсі відкрили магазини, на другому оселилися мешканці.
Адреса: кут вул. Соборності та Гоголя, 24/15
БУДИНОК ЗЕККЕЛЯ
Збудований у 1906 році на замовлення торговця Зеккеля (архітектор В. Весселі). На першому поверсі працював галантерейний магазин, квартири вище здавалися в оренду. Сьогодні це одна з перлин старої Полтави.
Адреса: вул. Гоголя, 18/14
Ми часто проходимо повз ці будинки, не замислюючись, що кожен із них — це сторінка історії міста. Вони зберігають пам’ять про людей, які творили Полтаву, і нагадують, що справжня спадщина — у тому, що пережило час.
