Найдревніші храми Полтави
Полтава зберігає у своїх вулицях і пагорбах не лише пам’ять про події, а й духовну історію — у старовинних храмах, які пережили війни, перебудови й байдужість часу.
Це святині, з яких починалася віра нашого міста. Саме про них — перша частина моєї серії про церкви Полтави.
Спаська церква
Найстаріша у Полтавській області (1706 р.). Спочатку була невеличким приділом Спасо-Преображенського храму, що знаходився на території Хрестовоздвиженського монастиря. З часом дерев’яна церква почала руйнуватись. Тож полтавці зібрали кошти, і з 1845 р. над зведеним з дубових брусів храмом височіє його кам’яна копія.
Свято-Миколаївська церква
Перша Миколаївська церква, споруджена ще за часів Полтавської фортеці, була дерев’яною. У 1758 р. вона згоріла. А вже у 1774-му на цьому ж місці височів кам’яний храм. Наприкінці XIX ст., коли церква стала затісною для вірян, до неї прибудували прямокутну базиліку. Саме її ми нині знаємо як Свято-Миколаївський храм, адже основна споруда була зруйнована у 30-х рр. ХХ ст.
Дзвіниця Свято-Успенського собору
Була збудована впродовж 1775–1801 рр. і є частиною комплексу Свято-Успенського кафедрального собору. Оригінальний собор, споруджений у стилі українського бароко, більшовики знищили у 1934 р. Дзвіниця має чотири поверхи. На першому поверсі з 1787 року і до більшовицького перевороту функціонувала церква Іоанна Предтечі. Збереглася єдина вціліла з усього храмового комплексу фреска XIX ст. «Моління про чашу». На 2-му і 3-му ярусах висіли дзвони, серед них — відомий «Казикирман», вилитий козаками Полтавського полку із гармат однойменної турецької фортеці.
Хрестовоздвиженський монастир
У 1650 році поряд з Полтавою коштом козацької старшини і жителів міста засновано чоловічий монастир. До кінця XVII ст. всі його споруди були дерев’яними. У 1695 році його зруйнували кримські татари. На початку XVIII ст. коштом відомого представника козацької старшини Василя Кочубея розпочалося будівництво нового, кам’яного собору. Але після страти Кочубея будівництво зупинилось і було завершене вже його сином. У 1725 р. був зведений Хрестовоздвиженський собор — один з кращих зразків українського бароко. Наприкінці XVIII ст. з’явилася чотириярусна дзвіниця висотою 47 м. Троїцька церква, збудована у 1750 р., була знищена під час Другої світової війни і відбудована у 90-ті рр. ХХ ст. На території монастиря також розташована однобанна Семенівська церква. Її у 1887 р. звів купець І. Котельников у пам’ять про свого важкохворого сина. У радянські часи монастир неодноразово зазнавав грабунку, тривалий час був закритий, а його приміщення використовувалися для різних господарських потреб. Відновив діяльність як жіночий монастир у 1991 р.
Полтавські храми — це не просто архітектура. Це наша пам’ять, наша тиша і молитва крізь століття.
У наступному дописі — продовження серії: храми пізнішої доби, що з’явилися вже у XIX–XX століттях.
