Ремонти доріг у Полтаві викликають неоднозначні емоції.
З одного боку, добре, що відбуваються. З іншого, незрозуміло, чому зрізають нормальний асфальт у центрі, а за кількадесят метрів у дворах ями по коліна?
Скарг від полтавців стає все більше. Люди не розуміють, чому в центрі міста масово зрізають більш-менш нормальний асфальт — сотні квадратних метрів, у той час, як у дворах хоч ралі по бездоріжжю влаштовуй. Там нового асфальту не бачили десятиліттями. У старостатах ситуація ще гірша: швидка не може дістатися до пацієнта, автобуси не їдуть, шкільні перевезення під загрозою.
Логіка таких дій незрозуміла. Так, великі картами ремонтувати ефективніше, адже ямковий ремонт — тимчасове рішення. Але в умовах війни і за умов скорочення бюджетних видатків на дороги з 200 млн до 100 млн грн такі дії виглядають, м’яко кажучи, недалекоглядними.
На Сінній вже зрізали сотні квадратних метрів покриття. А коли дійде до Пальчиківки чи Бречківки, грошей може не залишитися. Як пояснювати людям, чому їхні вулиці знову “поза списком”?
В умовах обмеженого бюджету має бути чіткий пріоритет:
• спершу — головні транспортні артерії, якими їздить громадський транспорт;
• далі — спальні райони, другорядні вулиці, старостати;
• і не забувати про дворові проїзди, де живуть ті самі полтавці, які платять податки і заслуговують на комфорт і безпеку.
Наявність чіткого плану розвитку дорожньої інфраструктури - це не лише про зручність, а й про безпеку.
Фахівців з пресслужби Полтавської міської ради закликаю пояснювати всі дії та рішення: що, де і чому ремонтується. Бо коли комунікації немає, у дворах згадують владу зовсім не добрим словом.
Підсумуємо:
Ремонтувати дороги потрібно. Але робити це розумно. Розподіляти кошти справедливо по всій громаді. Не забувати про другорядні вулиці, старостати, двори.
І найголовніше — дати людям розуміння, для чого це робиться і кого це стосується. Розвиток можливий тільки там, де вдале рішення - не випадковість, а частина спільної стратегії.
З повагою,
Олексій Чепурко
