Громадські перевезення в Полтаві: спільна проблема, спільні рішення

Ми щодня бачимо маршрутки, у яких:

– відвалюються колеса;

– двері випадають на ходу;

– дахи протікають;

– балони вибухають; 

– некерований транспорт вилітає на узбіччя.

На цьому тлі КП “Полтаваелектроавтотранс” особливо вирізняється. Нові (або відносно нові) тролейбуси, комунальні автобуси достатньої місткості - це приклад, яким має бути громадський транспорт у місті.

Але востаннє у Полтаві  їх закуповували ще в 2020 році. З того часу — жодного оновлення.

Ми тоді чітко розуміли: саме комунальний перевізник має бути основою системи. А що маємо сьогодні?

Що не так із маршрутами?

Полтава має “кільцеву” транспортну модель. Велика кількість маршрутів ідуть через центр і навіть дублюються.

А от доїхати з мікрорайону у мікрорайон, та ще й з пересадкою  — проблема:

– платиш двічі;

– безготівкова система оплати працює погано;

– немає єдиної логіки, графіків, контролю за їх дотриманням.

Саме тому ми колись ініціювали появу електронного квитка:

– вивести фінанси з тіні;

– бачити реальну кількість пасажирів;

– прозоро й обгрунтовано нараховувати компенсації за пільговиків;

– наповнювати бюджет.

Але той варіант, що маємо по факту, працює вкрай погано. І не видно, щоб влада цим дуже переймалася.

Які потрібні зміни?

На перший погляд — все просто. Але без системної роботи, фахових людей і розуміння логіки транспорту нічого не зміниться.

Що варто зробити вже зараз:

 1. Продовжити закупівлю нових автобусів і тролейбусів.

 2. Передати центральні маршрути КП “Полтаваелектроавтотранс”.

 3. Вивести з тіні всі платежі за проїзд. 

 4. Забезпечити достойну зарплату водіям і стабільні умови праці.

5. Контролювати, щоб приватні перевізники випускали на маршрути тільки відремонтований та надійний транспорт.

Бо як можна говорити про підвищення вартості проїзду, якщо:

– якість перевезень не покращилась;

– обіг коштів залишається в тіні;

– графіки руху живуть своїм, байдужим до потреб пасажирів життям; тож дістатися до Огнівки чи Садів-2 після 19 години люди не мають жодної змоги.

Спершу — якість, безпека, надійність, а вже потім — обґрунтоване підвищення тарифів.

Захмарні вимоги? Зовсім ні! Бачимо, що в інших містах:

– транспорт їздить і ввечері;

– проїзд без втрати якості — 8 грн (наприклад, у Києві);

– техніка оновлюється, попри війну. Адже безпека пасажирів - то не примха.

Тож досвід інших міст – Полтаві на допомогу. Якщо влада не справляється сама, слід залучити фахівців. Метою, і цілком досяжною, має стати побудова стабільної, стійкої, дієвої мережі громадського транспорту. Для всіх і кожного. Полтавці заслуговують на гідну модель перевезень.

Чим більше людей говоритимуть про цю проблему, тим ближчі ми до рішень.

З повагою, 

Олексій Чепурко