Святиня, яку ми маємо берегти: історія Свято-Успенського собору
18 квітня — День пам’яток історії та культури.
І саме сьогодні я хочу нагадати про одне унікальне місце в самому серці Полтави — про святиню, яка бачила багато, пережила ще більше, але вистояла. Це -дзвіниця Свято-Успенського собору.
Цей храм — не просто архітектурна окраса. Це - душа Полтави. Дзвіницю почали зводити 250 років тому, і вона є пам’яткою архітектури XVIII століття, живим свідком нашої історії.
До сьогодні у дзвіниці зберігає єдина вціліла фреска храмового комплексу - “Моління про чашу”. Мистецьки відтворена молитва, яка пережила буремні часи.
На верхніх поверхах дзвіниці раніше розташовувалися дзвони. Один із них мав особливу історію: його відлили з турецької гармати козаки Полтавського полку. Відбили в бою — і перетворили знаряддя війни на символ духовності. Чи не в цьому наш український дух — перетворювати біль у силу?
Та були й темні часи. Храм зруйнували після більшовицького перевороту. Але ми відродили його. Бо не зруйнувати те, що живе в серці. І сьогодні Свято-Успенський собор знову велично стоїть на Соборному майдані — як пам’ять, як молитва, як надія.
Полтава має багато скарбів, але саме такі місця — це її серце. Збережімо його разом.
Бо хто втрачає пам’ять — той втрачає себе.
З повагою,
Олексій Чепурко
