Паркування по-полтавськи: квест без правил
Скажіть чесно, вам подобається ситуація з паркуванням у Полтаві? Особисто мені – ні. І, впевнений, вам теж набрид цей бардак.
Щодня бачимо одну й ту саму картину:
• автівки на тротуарах,
• у скверах,
• на дитячих майданчиках і газонах,
• біля під’їздів, де не розвернеться ані “швидка”, ані пожежна.
Хто де захотів, там і став. Як наслідок – ні пройти, ні проїхати. А якщо раптом пожежа чи людина в критичному стані? Ніхто не думає наперед, бо особиста зручність ставиться вище за суспільне благо.
Але хаотичне паркування не просто незручне іншим – це шкідливо для всіх. Наприклад, запарковані на газонах автівки нищать траву, до їхніх шин чіпляється земля. Потім той бруд у нас на дорогах, у під’їздах, на сходах, у квартирах. А літом він перетворюється ще й на пилюку, яку вдихаємо щодня.
Маса людей “влаштовують” собі паркомісця на газонах. Висипали щебінь, поставили стовпчики — і вже власна стоянка під вікнами. Тільки от правила благоустрою – не про вигоду для окремих мешканців, а про користь і комфорт для всіх.
Чому виникла проблема?
• Бо у дворах і районах не вистачає законних паркомісць.
• Бо платні стоянки — або далеко, або захмарно дорогі.
• Бо роками ця проблема просто ігнорувалась.
Але ігнорувати далі – не варіант.
Що має зробити влада:
1. Створити нові цивілізовані паркомісця.
2. Унеможливити паркування на газонах і тротуарах. Обмежувачі, бетонні кулі, стовпчики — варіантів вистачає.
3. Зробити ціни на стоянках адекватними. Нормальна ціна = більше людей залишають там машини.
4. Забезпечити охорону і безпеку стоянок. Люди мають довіряти таким місцям.
І тут важливу роль може відіграти КП “Полтава-Сервіс”. Це комунальне підприємство вже займається стоянками — тож давайте вимагати від них результату.
Центр міста — взагалі окрема розмова. Має бути чітке зонування і зрозумілі, але обов'язкові правила.
Полтава повинна стати містом, де правила - одні для всіх. І ми маємо тиснути, щоб влада це забезпечила. Паркування — це не дрібниця. Це про повагу, порядок і безпеку.
Реальні зміни починаються з конкретних кроків. І я знаю, що вони можливі.
З повагою,
Олексій Чепурко
