У Нових Санжарах виступила співачка і волонтерка Христина Панасюк

Це був перший концерт Христини у Нових Санжарах. Влітку ми зателефонували до виконавиці, щоб домовитися про виступ, але виявилося непросто втиснутися у щільний графік Христини.

Скажу відверто,  ще з часів Майдану, з початком російської агресії на Донбасі, Христина своєю творчістю робить величезний вклад в українські душі. Вклад в українські серця. Напевно, що патріотична пісня потрібна не просто для того, щоб любити Україну, а щоб вірити в перемогу, а також не забувати, що десь зовсім поряд іде війна… І чи не щодня гинуть наші хлопці.

Від 2014 року левову частку своїх концертів Христина Панасюк дає в зоні бойових дій. Уже 4 роки поспіль співачка постійно їздить підтримувати бійців на Схід. За плечима у тендітної дівчини сотні виступів як мирних містах України, так і на передовій. Як зізнається сама Христина, вона вже не рахує скільки  разів виступала перед військовими, бо намагається щоразу відвідати якомога більше підрозділів, щоб підтримати наших захисників.

Кількагодинний сольний виступ виконавиці складався не тільки із власного репертуару, а й зі спогадів про зустрічі з бійцями в зоні АТО. Христина розповіла, що нерідко її пісні народжувалися після спілкування із нашими бійцями. Щирі життєві історії героїв зі Сходу ставали основою для її пісень.

Незважаючи на те, що цей творчий вечір Христини Панасюк відбувався на мирній землі, він був пов’язаний із війною та військовими — через тематику пісень та присутність у залі людей у камуфляжі.  14 жовтня ми вчергове святкували День захисника України, цього дня багато військових отримали відзнаки від Президента України за участь в АТО.  Але через різні життєві обставини не всі хлопці мали змогу отримати нагороду. Тому користуючись нагодую на концерті Христини ми вручили відзнаки Президента України та подякували за службу нашим захисникам.

Я пишаюся тим, що наші хлопці боронили і боронять країну від російської агресії. На концерті були присутні мої побратими, хлопці  з якими я воював на Сході. Два моїх однополчанина, один з них – мій однокласник, з яким мені довелося служити в 93-й бригаді. Я пишаюсь своїми товаришами. Ці хлопці, як ніхто інший знають чого вартує територіальна цілісність України. В той час, коли в нашу країну увірвалася війна, вони стали на захист Батьківщини, жертвуючи здоров’ям, ризикуючи життям.

Також у холі Будинку культури діяла фотовиставка полтавки Анни Чапали.  Анну називають фотографом-документалістом, насправді ця тендітна дівчина уже багато від’ їздила на Схід країни.  На її світлинах закарбовані звичайні військові будні, гарячі бойові дії та страшне горе, що приходить в домівки українців.

Фотознімки – це невигадані реальні історії. Це не просто пам’ять – це знак того, щоб ми не забували, що йде війна, гинуть наші захисники. Ці світлини говорять про те, що ми маємо бути єдиною країною, щоб перемогти свого ворога.

Теплий вечір у колі друзів, земляків та побратимів, під душевно-патріотичні пісні Христини, дав змогу кожному згадати, що наша країна в небезпеці, майже, щодня гинуть наші товариші, сини, батьки. Війна безжальна і безпощадна, але ми українці – сильна нація, ми маємо бути єдині, щоб виграти цю війну. Я вірю в нашу перемогу!