Якби крокодилячі сльози допомагали, або "Когда говорят одно, а делают другое"

От тільки результат цієї «героїчної» боротьби – нульовий. Незважаючи на сотні написаних ним депутатських запитів, влада все одно не виконує Закон «Про соціальний захист дітей війни». «Як же так?! Чому?» –обурюється «слуга народу», звично тавруючи «антинародну» владу ганьбою.

Цікавитеся, що відповідають «бездушні чинуші» на численні звернення «борця за народне щастя»? Пояснення цілком передбачувані: Держбюджетом на 2011 рік коштів на повну виплату соціальної допомоги дітям війни не заплановано.

Власне, С. Гордієнко знає це і без підказки влади. Якщо ж забув – можна нагадати.

Ось стенограма сесійного засідання Верховної Ради від 14 грудня 2010 року, коли розглядався проект Закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Вів засідання перший заступник Голови ВР комуніст А. Мартинюк. Рядові бійці фракції КПУ теж не відсиджувалися в окопах і активно брали участь у обговоренні проекту.

Зокрема, член фракції «захисник ветеранів всієї України» П. Цибенко наголосив: «Ні у виступі міністра фінансів, ні у проекті державного бюджету ми не побачили, а якими будуть соціальні виплати щодо різних пільгових категорій. Що я маю на увазі? – строго запитує Цибенко і сам собі відповідає. – Я маю на увазі, що далі не може бути терпимою ситуація, при якій діти війни мають отримувати щомісяця як доплату до базової пенсії 30 відсотків, сьогодні мають порядка 6 відсотків, тобто замість 220 гривень щомісяця мають 49 гривень і 70 копійок».

Ну, не скажеш, що висловився дуже дохідливо, схоже, нардеп і сам не надто розумів, про що йдеться. Але ясно одне: симоненківці «борються» і «не потерплять».

Виступ С. Гордієнка був не менш переконливим: «Користуючись, що …тут присутні САМЕ члени уряду, я хотів би з вами разом порадитися, як вирішувати надзвичайно гостру загальнодержавну проблему… Це в першу чергу, як кому не подобається, але це проблема реалізації закону про статус дітей війни. Я сьогодні ще і ще привертаю увагу до того, що держава прийняла цей закон, але жодного року не реалізує його в повній мірі. Є рішення Конституційного Суду. …На нинішній день суди паралізовані… Вони не можуть ні організаційно, ні кадрово САМЕ прийняти таку кількість звернень. Там плюндруються САМЕ права цієї категорії. Там знущаються над ними, так як знущається влада, коли САМЕ не реалізує положення цього закону».

Але настав, як говориться, момент істини – САМЕ голосування. І знову чути впевнений, життєстверджуючий голос А. Мартинюка: «…з урахуванням обговорення… Прошу голосувати. За – 275. Рішення прийнято. Я дякую вам, шановні колеги, за принципову відповідальну позицію. По фракціях, будь ласка. Партія регіонів – 176, «БЮТ – Батьківщина» - 1, «Наша Україна – Народна самооборона» - 19, комуністів – 26, Народна партія – 20, позафракційні – 33».

Скажете, то було при розгляді бюджету в першому читанні. Дивимося стенограму засідання парламенту від 23 грудня 2010 року, на якому Закон про Держбюджет-2011 ухвалено в цілому. Фракція КПУ при обговоренні знову не відмовчувалася. Наприклад, представник робітничого Харкова комуністка А. Александровська справедливо відзначила: «Вы знаете, честно говоря, все, что угодно, можно ожидать, но когда говорят одно, а делают другое, такого ожидать нельзя. Потому что совершенно недопустимо, когда нам говорят: «Мы увеличили на столько-то», называют сотни миллионов гривен увеличение социальной помощи и ни копейки на детей войны».

Та знову – момент істини. За ухвалення в цілому Державного бюджету на 2011 рік проголосувало 279 народних депутатів, а САМЕ – фракція Партії регіонів, фракція КПУ, блок Литвина і позафракційні депутати. І вже після «боя» С. Гордієнко взяв слово, мовивши таке: «Я все-таки звертаюсь до вас, Миколо Яновичу, і питання дітей війни, 889 мільйонів безспірних судових рішень необхідно виконувати. І Полтава, не враховані коригуючі показники, воно ще обернеться нам».

Правда, шановний Гордієнко, воно ще Вам обернеться. Нужденні люди, ті, про кого на словах ви печетеся «дєнно і нощно», котрі ледь виживають, не в змозі звести кінці з кінцями, - вони вам ще пригадають. І ваші спільні з олігархами голосування за антинародні закони, і крокодилячі сльози після їх прийняття.