Декілька слів про «дєнь пабєди»
Світла пам’ять всім нашим полеглим та скаліченим пращурам, які пройшли через вир Другої світової війни. Саме таку риторику сповідують цивілізовані люди світу. Московський же імперіалізм розганяє «побєдобєсіє».
Відкинемо к@цапську пропаганду. Поглянемо критично на історичні події останніх ста років.
1921-1991 роки - роки московсько-більшовицької окупації.
1941-1944 роки - роки німецько-фашистської окупації.
Чи здобули українці 1944-го, чи то 1945-го перемогу над ворогом? Звісно, що ні! Бо не стали українці господарями на своїй землі.
Замість дня перемоги українці отримали зміну окупанта.
Хто не згоден із цим - поясніть мені, навіщо народ-переможець:
- організував для себе Голодомор 1946-1947 років?
- до 1961 року тримав селян у рабстві, зберігаючи кріпосне право?
- депортував сотні тисяч своїх співгромадян до Сибіру?
- здійснював гоніння та репресував свою інтелігенцію?
- знищував свою мову, проводячи тотальну русифікацію?
- вивів людей на травневу демонстрацію у 1986 році?
Чи міг народ-переможець так вчинити із собою? Звісно, що ні! Тому що українці в 1945-му, на жаль, не здобули перемогу. Тому що «дєнь пабєди» для українців є днем зміни окупанта. А лаятися між собою, який окупант є кращим, можуть лише обдурені люди, інфіковані ворожою пропагандою.
Святкувати перемогу над собою можуть лише скалічені, постколоніальні нації, до якої, на жаль, ще належить Україна.
Всім міцного здоров’я і розуму в мізки!
