Найнародніший серед заслужених і найзаслуженіший серед народних
120 років тому цього дня народився видатний український актор театру та кіно Микола Федорович Яковченко.
Найнародніший серед заслужених і найзаслуженіший серед народних – так актора Миколу Яковченка називали його сучасники.
Ще 18-річним юнаком він дебютував на аматорській сцені у Прилуках, де народився. З 1920 по 1927 працював у театрах Лубен, Сімферополя, Чернігова, Черкас, Дніпра та Харкова, а з 1927 — він актор Київського академічного українського театру Франка.
За словами друзів, актор міг — не соромлячись і не комплексуючи — взяти гітару і відправитися куди-небудь з концертом по місту — скрізь був стабільний аншлаг. Перед виходом на сцену частенько дивився у дзеркало, бив себе долонями по обличчю і примовляв: «У-у, годувальниця моя!».
Важко уявити такі шедеври, як «За двома зайцями», «У ніч перед Різдвом», «Королева бензоколонки», «Максим Перепелиця», без Яковченка. А хто ж із нас не пам’ятає батька Проні Прокопівни або Пацюка з «Вечорів на хуторі біля Диканьки», чи Свирида з «Вія»? Всі ці комічні персонажі втілив на екрані саме Микола Яковченко. Загалом актор знявся у 62 картинах.
Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна, Корнійчук назвав його «по-справжньому народним артистом», а англомовний журнал «Український канадець», як ілюстрацію до рубрики українського фольклору, друкував шарж на Яковченка — як уособлення українського дотепу.
