Українською, будь ласка!
Так, дійсно, аби викорінити ворожу російську геть назавжди, закону про мову не достатньо. Він лише стверджує — «кожен українець має володіти державною мовою», а потрібно, щоб кожен із нас усвідомив, що має говорити солов’їною і ніяк не інакше.
Тимчасом дані соціологічних опитувань невтішні: дві третини українців називають своєю рідною мовою українську, проте лише 55% людей говорять нею вдома. Це означає, що близько п’яти мільйонів мешканців України не говорять мовою, яку вони вважають за рідну.
Чому? На це є різні причини, основна з них — українська знищувалися докорінно роками, особливо за часів радянщини: російські школи, література, культура... тут не було і грама української... діти росли у родинах, де читали виключно російською, спілкувалися російською. У школі українською говорили хіба що на уроках української мови та літератури.
А згадаймо 90-ті роки, коли серед молоді було соромно говорити українською. Якщо ти україномовний – ти селюк, неук. Це спадщина, що лишилася нам від совка. Цей комплекс меншовартості змушував молодих людей переходити на повне спілкування російською.
Дякувати Богу, що зараз все більше людей розуміють, що спілкуватися українською — це престижно! Українська – крута мова. Вона багата на синоніми, пластична, яскрава, самобутня. Спілкуймося українською! Плекаймо її! Наша мова — як генний код, він у крові. Бережімо його!
