Полум'яний патріот
«Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».
Ці слова належать українському дисиденту, політв'язню та Герою України Олексі Гірнику, який народився цього дня далекого 1912-го.
В дитинстві він ріс активним, зі сміливим характером. Олекса належав до «Пласту», «Просвіти», молодої організації ОУН, працював у «Соколі».
В юності, за висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України, у 1937 році, був засуджений до п'яти років ув’язнення. Покарання відбував у концтаборі в Березі Картузькій, у таборах Львова, Кракова, Тарнова. У 1939 році, під час німецького вторгнення до Польщі, втік із в'язниці.
Все життя Олекса Гірник переймався долею України. Таємно від усіх упродовж чотирьох років писав від руки листівки проти русифікації, які супроводжував цитатами Шевченка. Уже в січні 1978 р. вирішив вчинити акт самоспалення.
Олекса Гірник
Поїхавши до Києва, відвідав Софіївський собор та Лавру. Увечері приїхав автобусом до Канева. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, тут розкидав листівки і пустив їх на вітер. Також тут же й залишив передсмертний заклик до незалежності України та проти русифікації, облився бензином та підпалив себе. Його мертве тіло знайшли тільки вранці.
Пам’ятний знак Олексі Гірнику на місці його самоспалення. Тарасова Гора в Каневі.
У січні 2007-го, за проявлені громадянську мужність і самопожертву в ім'я незалежної України, Олексі Миколайовичу посмертно присвоєно звання Герой України.
