5 річниця Революції Гідності

За часів московсько-більшовицької окупації України (до 1991 року) окупаційна влада чудово розуміла необхідність відзначення важливих для комуністичної країни свят. Згадайте жовтневий переворот 1917: його святкували із небувалим розмахом, навіть Новий рік та день народження не були такими важливими.

Особливим для них було й облаштування пам'ятників та меморіалів. Статуя Лєніна була в кожному найменшому містечку Радянського Союзу. Так само, як і Могила невідомого солдата чи Вічний вогонь. Все це працювало для того, аби навколо символів об'єднувати людей. На жаль, чинна українська влада цього не розуміє. Адже через 5 років після Революції Гідності в столиці й досі немає гідного їх подвигу пам’ятника Героям Небесної Сотні.

У 2013-2014 роках відбулася наймасштабніша за часи незалежності України революція. Люди вийшли аби відстояти своє право на гідне життя в сім’ї вільних народів Європи. І ніхто не передбачав, що фінал протистояння буде настільки кривавим і стане для українців справжньою Революцією Гідності.

Ці події мали величезний вплив на українське суспільство. Про те, яким він є, однозначно сказати зараз не можна, бо одразу по їх закінченню почалася анексія Криму та бойові дії на сході країни. Тут важко провести межу: де вплив Революції, а де — саме війни.

Та важливий позитивний фактор таки є: ті події залишили визначальний слід в історії України, перевернули уявлення кожного з нас про те, яким шляхом має йти країна і, головне, українці нарешті усвідомили себе єдиним народом та почали повертатися до своїх коренів. Наші надії на створення іншого, найбільш довершеного устрою суспільства та ухвалені рішення змінили нас, і сформували нашу нову національну ментальність.

Все пам’ятаю дуже чітко, адже був учасником Революції як у Києві, так і в Полтаві. Боротьба за свободу та гідність в Україні продовжується досі. Вірю, що попри тимчасові труднощі нам вдасться створити омріяну європейську Україну.