Чому московські накази адаптують під українців?
Останнім часом все частіше чую нарікання людей на прийняття Міністерством юстиції обмеження доступу користувачів до архівних документів та введену заборону на здійснення їх копіювання власними технічними засобами.
Це пов’язують із внесеними змінами до Порядку користування документами Національного архівного фонду. Так, наприклад, користувачам забороняється копіювання власними технічними засобами документів великих форматів (більше А4) та справ з товщиною корінця понад 4 см.
Цікаво, що зміни у Порядку користування дублюють текст аналогічного Порядку Росії. Хоча наявність цього факту Міністерство юстиції заперечує.
Прогалин у роботі архівних установ вистачає: непроведення оцифрування фондів, відсутність архівних сканерів та відмова у підписанні Головою Держархівслужби меморандумів на співпрацю з установами, якими пропонуються такі сканери на безкоштовній основі.
Такі дії чиновників спонукали небайдужих до подання звернення про скасування скандального Порядку, яке без особливої реклами зібрало понад 600 підписів, включаючи громадські організації, серед яких Український інститут національної пам’яті, провідні сайти про українську історію та знані історики з Гарвардського університету.
Моя позиція
Зі свого боку подав запит до Міністра юстиції Павла Петренка, в якому прошу вжити невідкладних заходів щодо проведення перевірки внесених змін до Порядку користування документами Національного архівного фонду, наявність фактів їх копіювання із російського законодавства та відповідність даного «оновлення» проголошеному державою напрямку демократичного розвитку, свободи та відкритості матеріалів, пов’язаних із нашою історією, а також забезпечення належної роботи архівних установ у сучасних умовах.
