В своїй хаті своя правда

 Як не дивно, почавши свій роздум словами Шевченка, насамперед хотів привітати полтавську громаду із початком весни. Особливо вітаю з весною представниць прекрасної половини людства, велика частина яких з нетерпінням чекає на 8 березня – хоч якесь свято серед сірих буднів!

На жаль, зараз ще так є… І у багатьох родинах, де не до розкошів, а щодня у поті чола здобувається копійка на хліб, іноді забувається про романтичне і трепетне ставлення до жінки – просто за намаганням вижити це відходить на другий план. І от стається так, що 8 березня і 14 лютого – чи не єдині два дні на рік, коли жінці приділяють хоч трохи більше уваги.

Дорогі наші берегині сімейного вогнища, родинного затишку! Сердечно дякую вам за вашу вроду і красу серця, які надихають нас, чоловіків, на повнокровне життя. Дякую за ті миті, коли ваша підтримка була для нас вирішальною, і завдяки їй ми вистояли у складних життєвих ситуаціях. 

Спасибі за діток і кохання… Щиро сподіваюся, що невдовзі жіноча щоденна, на перший погляд непомітна і буденна праця, буде більш гідно шануватися і в родинах, і в цілому у суспільстві. Що соціальна ситуація та економіка (як депутат, докладаю максимум зусиль, щоб це невдовзі таки здійснилося), покращиться і у чоловіків віднайдуться час та можливості щедро обдарувати українську жінку увагою та всілякими приємностями. Причому не двічі на рік, а щодня, як буде веліти їм серце.

Тож хай любов і різноманітні можливості дарувати коханій щастя будуть цілорічно присутні у полтавських родинах, а суто у березні пропоную краще згадувати того ж Тараса Шевченка.

І давайте разом, гуртечком, будувати, як писав Кобзар, «свою хату зі своєю правдою», де позбавимося нарешті совкового «8 марта», а будемо святкувати суто наш День Матері. І де українські жінки і дівчата відчуватимуть себе коханими і бажаними всі 365 днів на рік!
З весною вас, любі! І – слава Україні!