Керівник закладу освіти - не пожиттєва посада
Напевно нема громадянина, котрий коли не будь у якості тата/мами (бабусі/дідуся/ще якогось родича) не стикався б із дитсадком, школою чи іншим навчальним закладом. І іноді виникає питання – де тут взявся такий недолугий керівник? І чи можна керівника цього закладу змінити, настільки «гарно» працює він і підконтрольна йому структура.
Так, змінити можна. Але, на жаль, думка громади до сих пір переважно не відігравала ніякої ролі – все було в руках керівника районо, міськвно та інших «вно». Така ситуація виникла через неузгодженість українського законодавства. Уміло користуючись цим, дехто одержував простір до корупційних дій і примноження безвідповідальності. В результаті, якщо керівник мав якісь гріхи, але встигав «правильно залагодити» питання із вищестоящою інстанцією – до пенсії громада бачила його у керівному кріслі.
Саме для уникнення зловживань на цій царині і було розроблено та подано мною законопроект № 3776 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, звільнення, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів». Врешті решт колись же необхідно привести у відповідність з конституційними приписами щодо порядку управління об’єктами комунальної власності положення законодавства про місцеве самоврядування.
Отже, якщо проаналізувати чинні закони у сфері освіти ми побачимо відсутність комплексного підходу до врегулювання питань призначення та звільнення керівників освітніх закладів. Нерідко передбачена участь органів місцевого самоврядування у процедурі призначення та звільнення зазначених керівників сформульована так, що допускається неоднозначне тлумачення цієї процедури. В результаті, хто як хоче – так і призначає, перевіряє, приймає звіти та звільняє з посад.
Щоб встановити законність і порядок у цьому питанні, а також уникнути самоуправства, мною було запропоновано частину 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», котра каже, що «Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання… доповнити пунктами
57) надання згоди на призначення керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
58) ініціювання питання про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
59) заслуховування звітів керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів про використання коштів місцевих бюджетів.
Натомість, статтю 20 Закону України «Про освіту» щодо керівників навчального закладу пропоную викласти у такій редакції (доповнення виділено напівжирним шрифтом):
…
4. Керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та за згодою сільської, селищної, міської ради.
5. Керівники навчальних закладів, заснованих на інших формах власності, призначаються їх засновниками або уповноваженими ними органами за попереднім погодженням з відповідними органами управління освітою місцевих органів виконавчої влади та за згодою сільської, селищної, міської ради.
…
7. Керівники дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів щорічно звітують перед сільськими, селищними, міськими радами про використання коштів місцевих бюджетів.
О, тепер зовсім інша справа. Неузгодженість між різними законами Україні подолано, двозначно тлумачити ці норми вже не вийде. І керівник навчального закладу вже десять раз подумає перед тим, як щось не те зробити – бо ж доведеться прилюдно звітуватися. І не лише перед депутатами, а й перед громадськістю, котра може бути дуже й дуже незадоволена його роботою. А це вже не конвертик з хабарем тицьнути у руку своєму безпосередньому начальнику.
Прийняття пропонованого мною проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, звільнення, заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів» дозволить органам місцевого самоврядування, а безпосередньо – сільським, селищним, міським радам, брати участь не тільки у створенні та фінансуванні таких навчальних закладів, а й у вирішенні кадрових питань керівного складу. Отакими кроками ми поступово привчатимемо керівників до відповідальності, а громаду – до того, що варто мати на контролі і своїх обранців, і тих, кого утримуємо на посадах за кошти платників податків. А значить – реально будуватимемо соціально справедливу Україну.
