31.12.2015 | 9:49

У рік новий - із радістю полтавців

 Добігає кінця 2015-й, а я все ще продовжую виправдовувати високу честь бути посланцем Святого Миколая.

В останні дні грудня відвідав багатодітну сім’ю полтавців Віталія та Людмили Бринових. Подружжя підтримало давню традицію українців поповнювати нашу рідну землю більш ніж десятком нащадків, тому в цих полтавців діток щасливе число – тринадцять! Звісно, до такої родини просто не може не завітати Святий Миколай, тож через мене він передав 3 ящики із мандаринами, яблуками та іншими фруктами. Малечі тепер буде чим ласувати та підживлюватися вітамінами.

Дітки навзаєм передали через мене Святому Миколаю свої малюнки на зимову тему. А ми з паном Віталієм ще встигли поспілкуватися і про житлову проблему. За своєї попередньої каденції міський голова Олександр Мамай виділив родині 4-кімнатну квартиру, але звісно, тулитися у ній усій цій родині, м’яко кажучи, тіснувато – треба вирішувати це питання далі. Також Бринови мають проблему із транспортом. Тому домовилися, що після різдвяних свят зателефонують мені, і я буду звертатися до Святого Миколая і небайдужих полтавських бізнесменів про мікроавтобус для родини: звичайний легковик тут не допоможе.

Не забули ми і про діток з особливими потребами. Для них у обласній філармонії проводився новорічний захід, а нам вдалося надати для малечі 100 подарунків, тож дітки лишилися задоволені…

Пам’ятаєте біблійну притчу про те, як люди складали пожертви на Храм і одна бідна вдова поклала срібну монетку? Ісус прокоментував тоді, що вона більше всіх поклала, бо решта жертвували від свого надлишку, а старенька – віддала останнє… Отака історія трапилася і у мене, зараз зрозумієте про що веду мову.

Отже, за покликом серця в останні дні грудня вдалося з’ясувати місце проживання такої собі Ганни Яківни, 1937 р.н.. У вересні-жовтні цього року бабуся поклала на мій виборчий фонд 200 грн. До цього фонду були і значно більші надходження, але внесок старенької був особливим. Тому завітав до неї додому, привітав із прийдешніми Новим Роком та Різдвом, подякував за чуле серце. І, звісно ж, не обійшлось без подарунків: окрім букету квітів вручили торт та корзину із фруктами – добрий вчинок старенької має бути пошанований.

Бабуся тішилась такій несподіванці, а я дивився на неї і думав: доки будуть на нашій землі такі щирі і нелукаві серцем полтавці, доти все у нас буде гаразд, саме на таких людях стоятимуть і наше місто, і Україна. За них і мій келих у новорічну ніч!

З Новим роком і Різдвом Христовим всіх полтавців і Вас, шановний читачу! Слава Україні!

Про автора
Юрій Бублик
Народний депутат України
Юрій Бублик
623
Останні публікації