Зробімо так, щоб Нестор-Літописець посміхнувся!

 Від усього серця вітаю українців з Днем української писемності та мови. Зі святом, котре щорічно відзначаємо в день пам'яті Преподобного Нестора-Літописця і яке покликане продемонструвати єдність усіх, хто любить і шанує українське слово.

Якщо Тарас Шевченко зумів вичерпно влучно сформулювати визначення нації як спільноту мертвих, живих і ненароджених, то рідна мова – та аура, матриця, котра цю спільноту склеює докупи. Для кожного народу ця матриця є іншою, але ми маємо дбати за своє. Бо навіть зараз українське слово, як носій духу національного єднання, ще до кінця не розгорнуло свої крила. І якщо навіть після Революції гідності знаходяться державні мужі, які ладні судитися за те, щоб на нашій землі розмовляти російською мовою, котра наразі є мовою окупанта – то для патріотів ще є неоране поле роботи…

Може комусь здається, що війна із загарбником ведеться тільки мовою зброї. Але ні, насамперед вона невидимо точиться у серцях, іде за душі людей. Пам’ятаймо ж гучні заяви московських політиків про те, що «русскій мір» простягатиметься туди, де звучить російська мова. І не даваймо їхнім мріям здійснитися!

Тому вітаю зі святом всіх, хто через рідну мову відчуває себе приналежним до величної спільноти українців! Зичу міцного здоров'я, патріотичного духу та незламної волі скромно і наполегливо ширити довкола себе українське середовище. І мій низький уклін тим, хто, незважаючи на космополітизм або хвилинні тенденції, «пильно й ненастанно поле бур’ян» суржику та російськомовності, розмовляючи своєю, рідною. Бо саме так, не гучними показовими баталіями, а тихою щоденною працею утвердимо, що ми – нація переможців!