На Ярмарок! (майже по Гоголю)
У вівторок, 18 серпня, відвідав Національний Сорочинський ярмарок. Дійство навіяло спогади і міркування, якими хочу поділитися із вдумливим читачем.
Отже, одразу пригадався минулий рік, коли головою Полтавської ОДА ще був свободівець Віктор Бугайчук. Одразу згадалася величезна кількість дискусій полтавських можновладців – бути ярмарку, чи ні. Особисто я разом із Сергієм Капліним написали купу звернень у різні інстанції, аж до Кабміну включно, з метою відстояти ярмарок. І відстояли. Нинішній же голова ОДА, Валерій Головко, ще тоді зовсім не очільник області, був проти. Цього ж літа ситуація радикально змінилася і головний організатор ярмарку Світлана Свищева, котра торік зустрічала нас як рідних, цього разу забула й запросити. Ну що ж, я приїхав по своїй волі, та ще й не сам, а з донечками.
Цікаво було пройтися, поспілкуватися із людьми, поласувати смачними бубликами та й просто поярмаркувати. Що ми з донечками і зробили. Поміж палаток та кіосків зустріли чинного посла Грузії в Україні Міхеїла Уклебу, через якого передавав свого часу подарунковий портсигар другу України Вахтангу Кікабідзе а також обговорював можливості лікування наших бійців АТО у Грузії.
На відкриття ярмарку організатори запросили того ж пана Головка, заступника голови облради Володимира Микійчука і владику Федора (Київський патріархат). Вважаю добрим знаком, що запросили саме українську духовну особу. На ярмарку я зустрів і свого колегу по роботі у парламенті Андрія Реку. Обоє подивувалися, що цього року нам слова чогось не надали – це напевно пережитки совєтської системи: запрошувати лише тих, від кого наразі є залежними…
Та то все дрібниці. А от дійсно неприємним контрастом стало те, що урочисте відкриття, як у часи Януковича, повернули до так званої хати Хіврі. Внаслідок цього знову з’явилися «віп-ложі» із сидячими місцями для можновладців, а більшість відвідувачів мали стояти і тіснитися за парканом, звідки нічого не було видно. І це при тому, що є чудова центральна сцена, на якій минулого року чудово провели церемонію відкриття. І всім все було видно! Мені цього разу вдалося посадити у «віп-ложу» двох стареньких бабусь, але скільки ж пенсіонерів лишилося стояти довкола на своїх натруджених ногах.
Подивитися ж на відкритті все ж було на що… З’їхалося багато артистів, навіть були самодіяльні колективи із Донецької та Луганської областей. Ярмарок бо ж всеукраїнський, Національний!
Подумалося: якби у мене була можливість виступити на урочистому відкритті цьогорічного ярмарку в Сорочинцях, розповів би зі сцени одну історію із життя очільника Великобританії Вінстона Черчилля. Подейкують, що коли йому під час Другої Світової принесли проект бюджету, він запитав: а де видатки на культуру? І коли Черчиллю спробували пояснити, що зараз війна і наче не до того, прем’єр відповів: видатки на культуру і освіту мають бути, інакше – за що ми воюємо?
Отак і ми – хоча і війна, але культурні дійства, зокрема такі, як Сорочинський ярмарок, мають бадьорити дух українців і розвивати їх внутрішній світ. Бо нація, яка багата і сильна духовно – незборима!
Слава Україні!
