Два свята, про які мало хто знає
Неділю, 10 травня, мав насичену подіями та вітаннями. Спершу відвідав урочистості та змагання із стрільби членів Полтавської обласної громадської організації «Мисливсько-рибальське товариство «Кречет», організовані з нагоди 10-річчя спільноти. Членам товариства вручив пам’ятну грамоту з подякою за кропітку роботу по відтворенню фауни Полтавщини, боротьбу з браконьєрством та збереження і примноження природних багатств області та України. Щиро бажаю кречетівцям міцного здоров’я, щастя, добробуту та нових звершень в ім’я України та мисливської справи, якій вони дарують свій час та натхнення.
Повернувшись від мисливців, влаштував собі прогулянку вулицями обласного центру для того, щоб привітати полтавок із Днем матері. Разом зі своїми донечками дарував їм листівку та квіти. Приємно було бачити радість і подив полтавських матусь, бо у ці скрутні часи життя часто змушує забувати поняття «жінка» та «мама». Єдина прикрість – близько двох третіх полтавок не знали, що у неділю у них свято. Отакий наслідок епохи «совка»...
Наприкінці дня – знов зустріч із «совковою» спадщиною: відвідав вшанування Симона Петлюри (10 травня у видатного полтавця День народження), на яких були присутні десь 20 два (!) десятка патріотів. І тут величезний мінус обласній та міській владам, котрі зовсім не зробили дієвої інформаційної кампанії про цю видатну особистість. Відомо ж: хто не шанує своїх героїв, своєї історії, той працюватиме на історію перемог чужинців. Як на мене, у час війни із Росією таку постать, як Петлюра, влада має популяризувати дуже інтенсивно: на його помилках вчитимемося, його звершення бадьоритимуть дух українців.
Отакий був у мене вихідний перед понеділковим прийомом громадян.
