Рецидиви Януковича. Сподіваюсь, останні...
Сьогодні, у п’ятницю, 13 березня, взяв участь у мітингу щодо проблем у технічному університеті. Нічні події, про які жваво говорить Полтава – відправлення о 4-й ранку до Києва автобусів із студентами та співробітниками ПНТУ на підтримку одіозного ректора Володимира Онищенка, ще раз підкреслюють, що проблема є великою і визрівала не один день.
Отже, коли на полтавському Майдані біля ОДА зустрілися ті, хто протестують проти Онищенка за покликом серця, і ті, кого адміністрація ВНЗ вигнала «під список» захищати «пана хазяїна», зав’язалася палка дискусія. І це є ознакою демократії – всі бажаючі могли скористатися вільним мікрофоном і висловити своє ставлення до ситуації у ПНТУ. При Януковичі про таке і мріяти не можна було. Але дивно було чути закиди проректора Богдана Коробка про те, що з колективом ніхто не зустрічався (сам особисто двічі зустрічався, з цих зустрічей відео навіть є) і про рейдерське захоплення університету (тут, почувши цю нісенітницю, можна робити великі очі).
Але час показав, хто за що бореться. Ті, кого зігнала адміністрація ПНТУ, трохи постояли і розійшлися, а ті, хто прийшов боротися за правду – лишилися, пили гарячий чай, спілкувалися. І їх очікування не лишилися марними: трохи раніше і голова Полтавської облради Петро Ворона, дав чітку оцінку діяльності ректора техуніверситету – зажерливому українофобу і латентному сепаратисту Володимиру Онищенку нема місця у середовищі інтелектуальної і наукової еліти області.
Зачекаємо ж ще трішки – трон під місцевим «царьком» хитається й тріщить, і недалеко той час, коли технічний університет, який завжди мав славу мистецького та вільнодумного, матиме значно достойнішого керівника, котрий не огризатиметься на звернене до нього «Слава Україні!».
