Святого Миколая чекали?

Четвер та п’ятницю, 18-19 грудня, мав приємність провести як «посланець» Святого Миколая. Спершу у четвер відвідав із помічниками Зіньківський дитячий будинок-інтернат для дітей-інвалідів. За все побачене й хороше від усього серця дякую персоналу інтернату та його керівнику Марині Приступі. До речі, інтернат носить ім’я її батька Олексія Синяговського, котрий, будучи багато років директором закладу, проніс через все життя любов і турботу до знедолених дітей. Завдяки турботі та щоденній кропіткій праці персоналу багато хто з вихованців закладу успішно соціалізується. А у той день, коли ми завітали у гості, діти зустріли нас концертною програмою. Виявляється, вихованці закладу гарно читають вірші та співають. У цьому величезна заслуга їхнього художнього керівника. Щоб у свою чергу потішити діток з інтернату, ми, як представники Святого Миколая, привезли їм солодощі, печиво, мандарини та необхідні побутові речі, зокрема миючі засоби.

У п’ятницю, власне на День Святого Миколая, ми провідали Полтавську спеціальну школу-інтернат для глухих дітей. Ініціатором та модератором зустрічі стала Наталія Московець, сурдоперекладач на ОДТРК «Лтава». Діти також показали гостям художню програму. Особливо цікавими були вистава про папуг, східний танець та «Пісня про Україну», виконана… мовою глухих.

І тут ми подарували вихованцям, окрім традиційних солодощів та мандаринок, ще й розвиваючі ігри, пазли та конструктори.

Також у цей день, на запрошення керівника відділу освіти Полтавського району Ольги Сень, мав нагоду завітати у дитячий садочок с. Копили. Там теж дітям були вручені солодкі подарунки та розвиваючі ігри.

Важко передати словами, наскільки вражають щирість та радість дітей у спеціалізованих закладах, коли до них приходиш у гості. Беручи приклад із Святого Миколая, я та мої побратими постаралися зробити діткам свято. Завжди переконаний: працюючи з молоддю, ми реальними справами розбудовуємо українську націю.