І один у полі воїн

А нас – шестеро. Шестеро побратимів (очікуємо, що скоро нас на одного побільшає!), котрі попри всі негаразди, інтриги та ігри на грані дозволеного тих, хто «неважливо як голосують, важливо – як рахують», стали парламентарями у Верховній Раді України VIII скликання. Отже – націоналісти у парламенті є, отже – ще не все втрачено.

27 листопада, перший день роботи новообраної Верховної Ради. Приємно, що у сесійному залі стало більше молодих облич, зникли комуністи, поменшало антиукраїнської наволочі. Але – чи ці нові обличчя матимуть українську суть? Чи будуть вони керуватися кредом моїм та моїх побратимів: служив, служу та буду служити інтересам громади? Поживемо, побачимо, а зараз, натхненно, кидаємося у вир парламентських справ, бо роботи ой як багато, а час не терпить…

А ще сьогодні мав приємну і символічну місію – подарувати Мустафі Джемільову, депутату-представнику братнього кримсько-татарського народу портсигар ручної роботи, виготовлений полтавським майстром Олександром Жовтневим. Це завдання я з виконав з величезною приємністю, бо для мене символізм нашої дружби очевидний: Крим був, є і буде частиною України; кримська земля, як і материкова Україна, наразі потерпає від східного загарбника; і там і тут є люди, які не скорилися, не змирилися із окупацією, а продовжують боротьбу – і вони переможуть!

І Мустафа Джемільов, і ми, шестеро свободівців, демонструємо Україні і світові просту істину – нас мало, але на нашому боці правда, і тому ми зможемо зробити у Верховній Раді дуже багато корисного для громади, і так – переможемо!

Слава Україні!