Гуртечком перемогли! Що далі ?
ГУРТЕЧКОМ ПЕРЕМОГЛИ! ЩО ДАЛІ?
Шановна полтавська громадо! Як той, хто слідує українській мудрості «Не кажи «Гоп!», доки не перескочиш!», деякий час після дня виборів зберігав мовчанку. Але буквально нещодавно ОВК 145 завершило підрахунок результатів голосування, устатковано технічні моменти з ЦВК, і по цьому округу зафіксована моя, а точніше – наша з вами перемога, оскільки це перемога усієї громади.
Тож доземний уклін та величезне спасибі усім, хто підтримав мене і надав мені кредит довіри для роботі у Верховній Раді наступного скликання. Також хочу висловити своє пошанування членам ДВК та ОВК, бо 2-3 дні витримувати ці навантаження, перевірки та уточнення було не надто легко.
У день виборів ми з помічниками об'їхали понад 20 дільниць. На кожній ми спілкувалися із членами ДВК та спостерігачами, подякували, побажали їм здоров'я. І кожен працівник дільниці, незалежно від своєї політичної орієнтації, визнавав, що чесні, прозорі, справедливі вибори набагато кращі за революції, барикади, палаючі шини та людські жертви.
Вибори відгриміли, вони супроводжувалися певними труднощами – під час війни виборчий процесс є важким. Повертаюся до тієї діяльності, якою займався і раніше. Багато чого розпочатого треба довершити і розвинути, також з'явилися великі нові плани. Але червоною ниткою проходити через мою діяльність все одно будуть турбота про громаду та допомога українським воякам на сході. З фронту мені останнім часом взагалі телефонують як у відділ забезпечення Міноборони, просять допомогти то тим, то іншим. Звісно, будемо допомагати, але принагідно хочу нагадати усім, що бюджет депутата, так само як і місцевих громади та бізнесу є обмеженим, тож треба активніше підключати до вирішення цих питань інших депутатів та органи влади.
Тому сподіваємось що Андрій Матковський ще багато чого продасть із своїх активів та спрямує ці кошти на забезпечення бійців АТО. Але напевно ми дуже наївні – швидше за все його допомога АТО завершилась разом із закінченням виборів. Та і чого іншого можна очікувати від людини, котра більшу частину року проводить у Австрії, де знаходиться її родина та нерухомість. Переконаний, у разі перемоги Матковський би й не піклувався про Полтаву, більше того – більше дбав би лише про свої інтереси...
Зауважу, що ми поважаємо вибір будь-якого громадянина, навіть якщо він голосував за Матковського чи за якогось іншого мого опонента. Ми шануємо і тих, хто голосував за Тетяну Корост, кого переконали дешеві ковбаса, молоко, гречка. Якщо після виборів ця «лафа» для людей буде продовжуватися – ми це тільки вітаємо! Те ж саме стосується і кандидата, який безкоштовно роздавав людям окуляри – якщо така благодійність продовжуватиметься і після виборів, то хай буде, на добро людям. На жаль, у нас є великі побоювання, що всі ці благодійні заходи моїх бувших опонентів десь подінуться вже на наступний тиждень після закінчення виборчих перегонів.
Також по людськи шкода деяких технічних кандидатів і особливо – «політичного запроданця» Василя Ковальчука: вкотре його «прокатали» на виборах (щиро сподіваюсь, що цей випадок нарешті його чомусь хорошому навчить), чим то він наразі займатиметься? Але у будь-якому випадку, ми поважаємо вибір будь-кого з громади! Тому я завжди був і лишаюся доступним для полтавців як за телефоном 067 574 05 56, який я не міняв ще з часів керування Ковалівською сільрадою, так і у мережі громадських приймалень, центральна з яких знаходиться у Полтаві по вул. Паризької Комуни, 20/1. До речі, я ніколи не ставив межу між Київським (який входить до мого округу) та іншими районами обласного центру. Мої громадські приймальні відкриті для усіх, незалежно від того, хто за кого голосував. З наступного тижня планую продовжити розгортання мережі приймалень по області, бо лишаюся уповноваженим від ВО «Свобода» на Полтавщині. Тому скоро плануємо об'їхати весь округ та подякувати громаді за підтримку.
Вибори завершилися, життя продовжується. Почуваю себе дещо втомленим від того потоку бруду, що вилили на мене за останні 3-4 тижні деякі мої опоненти. Виправдовуватись недоречно і наразі це вже виглядає смішним: хто мене бачив – той знає, який я насправді і чи є у мене «Мерседеси», розкішні апартаменти, чи ношу я тисячодоларові костюми до дорогих ресторанів, чи бавлюся я там вишуканим алкоголем разом із ескортом дівиць… Натомість хочеться сказати інше: шановна громадо, якщо кожен з чиновників (яких ви маєте постійно контролювати, і не тільки перед виборами), візьме собі за правило НЕ красти і НЕ брехати, то Україна дуже швидко зможе зробити стрімкий крок вперед у своєму розвитку. Я ж правило цих двох «НЕ» маю за життєве кредо, тож лишаюся вірним йому та полтавській громаді. Тому вперед і – дякую за довіру…
P.S. І якщо хто вважає, що Юрій Бублик – всемогутній, то нагадую, що народний депутат, як і будь-який інший посадовець, без підтримки громади просто ніщо… Тому гуртечком перемогли, гуртечком і далі маємо будувати Україну нашої мрії.
