Моя чудова субота
Моя чудова субота, 18 жовтня 2014 року, для мене завершилася теледебатами з опонентом, який на жаль не прийшов у студію і не дав відповіді на запитання, зокрема – чого його називають «половинкою». А так, в цілому день вдався…
Отже ранок, Центральний ринок. Мав задоволення спілкуватися з полтавцями та роздавати їм друкований звіт про свою роботу. Люди ставлять питання – іноді гострі, дехто навіть неадекватні. Але після хвилинного спілкування мара розвіюється: співрозмовники розуміють, що я не такий, як про мене розповідають «закляті друзі».
Далі – авіамістечко, «Клуб юних десантників». Мав нагоду бачити зворушливий момент життя організації – дітки складали присягу десантника. Після зустрічі ознайомився із матеріальною базою містечка. Вразили масштаби пограбування за часів Кравчука-Кучми-Ющенка, а Янукович вкінець добив структуру… Особливо сумний вигляд має смуга перешкод. Домовилися почати відновлення. Ознайомився з кресленнями та проектом і вже у понеділок у авіа містечко будуть завезені перші матеріали для ремонту. Відновимо смугу за місяць-другий, що не встигнемо до морозів – по весні, хай молодь займається!
Опісля ми відвідали Абазівку. За рік і 10 місяців моєї роботи до мене надходило багато звернень щодо проблематики проходження через село траси Київ-Харків. Статистика – річ уперта: щороку на цій ділянці траси гинуло 2 людини. Про те, як я допомагав вирішувати питання конфлікту автотраси і сільської громади, згадано у одному з попередніх моїх звітів. Нагадаю лише, що зараз, завдяки спільним зусиллям мене та громади Абазівки, вже понад трасою є добротні паркани, освітлення та облаштовано підземний перехід, яким вже можна користуватися. Величезну вдячність за активність громади у Абазівці хотілось би висловити місцевому активісту Лукашу Володимиру Івановичу, котрий є постійним генератором ідей. Ось і мою зустріч із громадою та питання траси він обставив досить цікаво: були запрошені дітки зі школи, яким працівники ДАІ нагадали про особливості поведінки на дорозі. А супроводжували спілкування співочі колективи, 2 вокалістки – студентки ПДАА та декілька викладачів з педуніверситету. Тож як учасник цих позитивних змін в Абазівці, я просто насолоджувався спілкуванням.
Хоча не обійшлося і без краплі дьогтю. Деякі бабусі попросили повернути їм назад… пішохідний перехід-«зебру», проти якої вони донедавна виступали. Виявляється, їм важко спускатися у підземний перехід, а потім підійматися на поверхню. Тож треба, напевно, поміркувати над встановленням ескалатору… От правильно все-таки у народі кажуть: усім не догодиш!
Вже під обід відвідали Успенський собор (УПЦ КП), і передали повний багажник згущеного молока, печива та тушкованого м’яса Батальйону Небайдужих для відправки на схід України. Продукти надали полтавські підприємці, частину печива і згущеного молока ми ще у суботу передали пораненим у полтавський госпіталь. Отже у вівторок я надам одну із моїх пересувних приймалень для того, щоб харчі та інші речі перевезти із собору бійцям АТО.
А далі були теледебати, про які, мій шановний читачу, Ви вже напевно все знаєте.
Ось такий він, депутатський вихідний день…
