Про законотворчість і хвору голову

Однією з основних функцій праці народного депутата України – це творити нові закони та вносити поправки до існуючих, аби громадянам України було краще жити. Процесс законотворення – довгий і складний, шлях законопроекту чи постанови від їх створення до підписання головою Верховної Ради або Президентом – вельми непростий. І звісно, що документи, котрі ухвалюються Верховною Радою, мають різний масштаб впливу – від локального чи галузевого до всеукраїнського.

Відповідно, хотілося б оперативно повідомити про останні законодавчі і нормативні документи, до яких я причетний. Наразі на сайті Верховної Ради розміщений проект мною поданої постанови про відзначення 125-річчя з дня народження Кирилла Осьмака. Це була непересічна особистість, уродженець Шишаччини, помічником якого був сам Роман Шухевич (!), з твердою і послідовною українською позицією. З нього брати б приклад сучасним діячам, нам би зараз таких побільше…

Ще одна постанова, до створення якої я доклався, це – про відзначення на державному рівні 95-річчя з дня заснування Полтавської державної аграрної академії. Так само як і постанова, підтримана, про відзначення 100-річчя Полтавського педуніверситету, цього «розсадника» українського націоналізму та вільної думки, вона покликана привернути увагу держави, а також поліпшити навчально-методичну та матеріальну базу згаданих ВНЗ.

Тому, якщо громадський діяч Василь Ковальчук пише у своїх замітках, що відзначення річниці Кирилла Осьмака та згаданих вишів непотрібне Україні, то він, як кажуть у нас, напевне «хворий на всю голову», якщо не розуміє, що не лише великі фундаментальні закони формують державу. Отакі постанови теж є маленькими цеглинками, котрі будують українське суспільство. Малими краплинами не варто легковажити – з них складається океан…
Слава Україні!