Нелі Штепі і не снилося !
Незважаючи на щільний графік роботи як в окрузі, так і у фракції та комітеті Верховної Ради, я з друзями і помічниками 4 жовтня 2014 року вирішили присвятити добу свого життя черговій поїздці до вояків, задіяних у АТО. Тим більше, що від бійців надходили певні замовлення про допомогу, які ми поспішили виконати.
Спершу я з помічниками відвідали смт. Борова у Харківській області, де несуть службу багато полтавців, зокрема два мої односельці. Передав бійцям те, що вони замовляли: 7 розвантажувальних жилетів, 20 в’язаних шапочок та шкарпетки, що всотують вологу. А ще для вояків були привезені харчі, зокрема тушківка, крупи, печиво і мед, чай, кава. Окрім того, на прохання солдат, у яких була проблема із постачанням дрів, мені вдалось поклопотати за військову частину перед місцевим лісництвом, і вже у понеділок-вівторок проблема має бути вирішена. Натомість полтавську делегацію пригостили солдатським чаєм та ознайомили із побутом військовиків.
Наступним населеним пунктом, куди я спрямував свій караван допомоги, був Слов’янськ. Там, у центрі дислокації батальйону «Січ», несуть службу і полтавські свободівці. Для них та їхніх бойових побратимів я привіз повен мікроавтобус провізії, зібраної мешканцями с. Ковалівка, а також полтавськими підприємцями. Тушківка, мед, крупи, а також багато теплих ватяних штанів виявилися цінним подарунком для січовиків. Останні також не розгубилися – почастували мене і друзів смачною солдатською кашею.
Попереду нас чекала дорога додому і… ще одна приємна пригода. Трохи заблукавши у незнайомому місті, ми виїхали прямо до приміщення міськради, де наштовхнулися на автопробіг під українськими прапорами «За мир! За Україну!», що проходив під гаслом: «Сепаратизм не пройде!». Приємно було бачити під будівлею, де свого часу засідала сумнозвісна пристосуванка Неля Штепа, усміхнені обличчя, спокійних мам із дітьми у колясках, людей із квітами. Населення, яке спізнало на собі «Русскій мір» та ЛНР з ДНР, тепер вже зовсім по іншому ставиться до збереження цілісності України. Автопробіг, що налічував до 100 автомобілів, очолювали на своїх бойових машинах бійці батальйону «Січ». Вони ж також забезпечували безпеку автопробігу. Захід розпочався невеликим мітингом, а потім автоколона вирушила до Краматорська та інших міст сходу України щоб підбадьорити людей і нагадати про те, що в житті є ряд цінностей, які обов’язково, у разі потреби, необхідно відстоювати.
Як на мене, в української нації є велика проблема – звичка об’єднуватися лишень перед загрозою, котра вже стала реальністю. Байдужість громадян – от що не раз вже губило Україну! Сподіваюсь, що після подій на Майдані ми всі об’єднаємось і гуртечком переможемо зовнішнього і внутрішнього ворога. Бо разом ми – сила!
Слава Україні!
