4.07.2014 | 9:40

Дорогі українці!

Сьогодні настав той час, коли кожен із нас має усвідомити, яким шляхом і в якому напрямі йти далі.

Як жити далі я зі своєю родиною визначився ще у ніч із 29 на 30 листопада 2013 року, коли спецпідрозділ колишньої злочинної влади «Беркут» здійснив криваву бійню із мирними студентами. Тоді наших дітей по звірячому побили виродки режиму Януковича.

Майдан загартував і об’єднав нас. На жаль, ціною життів героїв Небесної сотні Україні було розчищено шлях до Свободи, за яку ще боролися наші пращури. Однак, підступний режим «зеківської орди», яка довгі роки плюндрувала та грабувала український народ, не дрімає. Він знайшов підтримку там, де сьогодні панує «несповна» розуму кагебешний диктатор Путін. Ми знову мусимо захищатися на барикадах від усілякого роду найманців та покидьків, які повзуть за його вказівкою на нашу священну землю танками, бронетранспортерами та установками «Град». Задурманені наркотиками та алкоголем мізки колишніх зеків, у тандемі із російським спецназом, не жалують ані малих, ані старих. Їхні кулемети розстрілюють мирних громадян, а гранатомети ведуть прицільний вогонь по житлових кварталам Слов’янска, Краматорська та Луганська.

 Росії потрібні наші стратегічні об’єкти, хліборобні українські землі та раби. Натомість, путінська сволота прорахувалася, бо воля та свобода для українців – понад усе! За неї сьогодні віддають своє життя наші мужні вояки. Деякі із них здійснюють героїчні вчинки, які заслуговують не тільки всенародного визнання, але й історичного літопису. Подвиг зовсім молодих бійців батальйону «Айдар» шокував навіть сепаратистів. Десантники, які потрапили в оточення, зробили коло, взялися міцно за руки і жбурнули у середину гранату Ф-1. Тіла загиблих героїв так і лежали поруч, а пальці міцно стискали долоні побратимів… У Краматорську танкісти підірвали свій підбитий танк разом із собою та сепаратистами на броні. А наша мужня українська льотчиця Надія тягне аж на п’ятьох полонених ворожих вояків. Саме на таку кількість проросійських найманців її збираються обміняти самопроголошені бандити. Слава героїчним бійцям української армії та Національної самооборони! Наше завдання сьогодні – не словами підтримувати наших хлопців, а конкретними справами.

Старий совєцький лозунг «Все для фронту – все для перемоги» наразі такий доречний українським реаліям. Ніхто не має права «жирувати» у час, коли хтось проливає кров чи віддає життя за свою родину, народ, землю, державу. Тому все найкраще має бути в українських вояків. Не тільки від держави, але й від нас із вами залежить безпека та настрій військовослужбовців АТО. Значну частину своєї зарплатні я вже майже рік віддаю на потреби своєї країни. Фінансував полтавський і київський євромайдани, нині допомагаю пораненим бійцям у шпиталях, евакуйованим зі Сходу. Однак, розумію, що це лише маленька крапля у бездонному морі людських потреб, викликаних несподіваною війною. Тож прошу долучитися до аналогічної військової благодійності не тільки своїх колег нардепів, але й інших політиків. Час поділитися своєю зарплатнею з тими, хто захищає вас безкоштовно, не маючи навіть десятої частини вашого доходу. На лінії вогню нашим хлопцям найпотрібніші сучасна захисна амуніція та зброя. Ці засоби можуть врятувати їм життя. Коштом своєї родини та відчутної допомоги полтавських підприємців  ми відправили в зону АТО близько п’ятдесяти  бронежилетів. Ще на отримання півсотні, уже оплачених, – очікуємо чергу на заводі виробника. Я впевнений, що засоби захисту не підведуть та врятують від ворожої кулі чиїхось синів.

У розмові з бійцями батальйону «Донбас» почув їхню думку, що найбільшим патріотом своєї країни стаєш тоді, коли ворог загрожує життю твоїх рідних: батьків, дружини, дітей. Коли ти усвідомлюєш, що окупант може зайти до твоєї оселі, а ти нічого не можеш вдіяти. Саме тому по всій країні створюються добровольчі батальйони, котрі взяли до рук зброю, стали на захист своїх осель, свого рідного краю, своєї України.

Я звертаюся до усіх свідомих громадян. До тих, кому небайдужа доля наших військовослужбовців у зоні АТО. До тих, хто не сумнівається у нашій перемозі, омитій кров’ю сотень солдатських життів і життів мирних громадян. Нам відступати нема куди, адже позаду столиця України – Київ! Допоможемо вистояти нашим бійцям у пеклі, яке створив на українській землі наш лютий ворог – ПТН – ХЛО! Перемога буде за нами, бо кують її наші з вами сини, наші с вами діти!

Розвідці батальйону «Донбас» терміново потрібні:

1. Наколінники                                5 ком.

2. Налокітники                                 5 ком.

3. Ліхтар тактичний                         5 шт.

4. Форма (52 р. ріст 3)                     3 коп.

5. Кросівки тактичні 23,5-24см.     1 пар

6. Рюкзак тактичний                                   5 шт.

Якщо у політиків, або громадян буде бажання щось особисто від себе додати до цього списку, зайвим нічого не буде. Їм надзвичайно необхідні засоби захисту та амуніція.

Усі наші захисники, хлопці, побратими, повертайтеся у свої домівки живі та здорові. Нам разом потрібно будувати нову сильну, міцну та дійсно незалежну країну. Попереду ще складний час люстрації та очищення, а без вашого сприяння та присутності не обійтись. Слава Україні! Героям слава!

Адреса збору речей: м. Полтава, вул. Паризької Комуни 20/1; м. Київ, готель "Україна" , кімната 1124 – депутату Юрію Бублику. Довідки телефоном: (097)027-53-85.

До слова, друзі, «Полтавський батальйон небайдужих» – це громадське об’єднання, що не представляє жодних політичних сил. Активісти об’єднали свої зусилля навколо роботи по забезпеченню військових і добровольців різних батальйонів. Про потреби, усі придбані та передані із рук до рук речі волонтери «Полтавського батальйону небайдужих» звітують у соцмережах і ЗМІ. Активісти купують як засоби захисту типу бронежилетів, пристроїв нічного бачення, тактичних ліхтариків, так і займаються доставкою продуктів харчування безпосередньо бійцям. Прошу підтримати волонтерів. Телефон для довідок: (095)769-08-50.

Номер карточки для допомоги у «ПриватБанку» 5168 7420 6385 5377 (Бубнюк Валентин – Архиєпископ Полтавський та Кременчуцький Федір).

сайт Юрія Бублика

Про автора
Юрій Бублик
Народний депутат України
Юрій Бублик
623
Останні публікації