Сука війна…

Війна змінює людей. На жаль не на краще. Одних калічить фізично, інших психологічно, а в когось взагалі забирає життя.

Війна залишиться назавжди у кожному із нас, коли б вона не закінчилася. І не має значення де ти: в тилу, чи на фронті. Ти вбираєш її у себе підсвідомо. Вона стає частиною тебе.

За станом здоров’я я не проходив строкової служби. Але з першого дня війни (лютий 2014 року) намагався бути корисним для фронту: волонтерив — забезпечував  військових, переважно земляків, всим необхідним.

Першого дня Великої війни (24 лютого 2022 року), пішов до військкомату за зброєю, бо розумів, що волонтерства буде замало. Медкомісію пройшов за третім колом. Лікарі не радили мені ставати солдатом. Та все ж таки я їх переконав.

Вірою і правдою відслужив українському народові 378 діб.

Звільнився за станом здоров’я та за сімейним станом. Не герой. У пеклі війни, на нулі, не був але всього довелося побачити. Відповідально виконував доручення командирів. Вніс свій посильний вклад, як солдат, у нашу спільну Перемогу.

Нині маю приділити увагу своєму здоров’ю, привести до ладу свій морально-психологічний стан, допомогти дружині із трьома маленькими синами.

Далі продовжу допомагати нашій бригаді всим чим зможу. Потреба у забезпеченні якої є постійною. Адже під час бойових дій нищиться військове майно та спорядження, яке постійно потрібно поновлювати.

Життя кожного українця війна розділила межею на — «до війни» та «в час війни». Дай Боже всім нам здобути Перемогу та провести у своєму житті нову межу — «після війни».

Слава ЗСУ!
Слава нашим Героям!
Слава Україні!