Водії везуть нас до перемоги
— Кулеметником будете?
— Та я кулемета ніколи в очі не бачив. Як навчите, то буду.
— Вчити не має часу. А що ви вмієте?
— Водієм можу, за кермом із п’ятого класу, маю всі категорії.
Так, 24 лютого я влаштовувався на нову роботу, посада — водій. Всі ми тоді розуміли, що маємо бути корисними, кожен мав робити для Перемоги те, що він уміє.
Із першого дня повномасштабного вторгнення московії, я за кермом свого залізного коня, яким забезпечив мене рідний кум.
— Шкода що кермо ліве, - сказав кум, передаючи мені позашляховика.
— Чому? - запитав я, адже в Україні правосторонній рух і з лівим кермом зручно, та й за правилами.
— В чотирнадцятому, один із моїх джипів, які ми передали на схід, та ти пам’ятаєш, разом відганяли - продовжив кум - був із правим кермом. Тоді потенційний водій цього авто крутив носом, а потім дякував за врятоване життя. Снайпер бив по водію, а машина продовжувала їхати.
— Куме! Снайпер у мене не влучить, ти ж мене знаєш, я швидко ганяю! - відповів я.
Так і порозумілися. На щастя до сьогодні снайпер не траплявся. Тому кожного вечора маю можливість сказати: «дякую Богу за дорогу!»
Шановні військові водії! Нехай Всевишній береже вас, а авто довезе вас, ваших пасажирів та вантаж до нашої Великої Перемоги!
З повагою рядовий Бублик, який крутить бублика
