Які відчуття у притомної людини викликають фото, відео та свідчення очевидців із звільненої Бучі?

По-перше — співчуття, а як інакше? Кожна людина підсвідомо ставить себе та своїх рідних на місце тих скалічених, вбитих, закатованих, зґвалтованих, принижених… І це відбувається само по собі — підсвідомо. Бо така природа людини. Це кожного з нас скалічили, вбили, закатували, зґвалтували, принизили. І тому природньо ми співчуваємо жертвам.

По-друге — ненависть, яка закипає в тобі після співчуття. Ненависть до тих нелюдів, виродків, катів, ґвалтівників, мародерів. Ти ненавидиш їх і не можеш усвідомити — як так? Що спонукало тих істот до таких вчинків? Навіщо? За що? І не знаходиш відповіді…

По-третє — відчуття помсти, в яку переростає ненависть. І ти бажаєш помститися не з позиції виховання, як то говорять — щоб іншим не повадно було. А більше з позиції знищення тієї істоти вщент, щоб не лише вона більше ніколи не паскудила своєю присутністю наш світ, а й не могла мати нащадків. Ти підсвідомо прагнеш знищити увесь рід тієї істоти. Бо ти не хочеш, щоб твої діти за тебе виконували цю роботу. Бо ти розумієш, що те насєлєніє істот не вгамується допоки ми їх не знищемо!

І як із цими відчуттями, переживаннями, емоціями жити далі? Я не хочу стати хоч дещо схожим на тих істот, але вони мені не залишають вибору! Я буду вбивати все московське! Орда має бути знищина, москва має згоріти!