Сьогодні війна, а що завтра?
Від влади почали з’являтися «голуби миру», які зондують українців, чи сприймемо ми «мирний договір» із московією. Щодо морально-етичних міркувань цього «договору» поговоримо пізніше, а сьогодні пропоную вашій увазі позицію фахівця, юриста друга Andriy Magera:
Хочу попередити окремих персонажів, які можуть мати плани щодо територіальних поступок Терористичній Федерації.
По-перше, міжнародний договір з територіальних питань підлягає ратифікації Верховною Радою України. Без ратифікації він не набере чинності.
По-друге, укладення міжнародного договору, що суперечить Основному Закону (як і надання згоди на його обов’язковість нашим парламентом), є можливими лише після внесення змін до Конституції України (частина друга статті 9 Основного Закону).
По-третє, в умовах дії воєнного стану зміни до Конституції України заборонені. Так само під час воєнного стану заборонені референдуми (частина друга статті 157 Конституції України), зокрема щодо зміни території України.
По-четверте, зміни до Конституції України забороняються, якщо вони порушують територіальну цілісність України (частина перша статті 157 Конституції України).
Майте також на увазі, що понад 2/3 українських респондентів за соціологією виступають за повернення контролю України над усіма без винятку територіями, визнаними міжнародним співтовариством, тобто — з АР Крим, Севастополем, Донецькою і Луганською областями.
І нарешті останнє. Ще раз прочитайте статтю 111 Кримінального кодексу України. Може знадобитися.
Жодні наперсточні, очевидно неконституційні ідеї з дистанційним голосуванням для парламенту і КСУ вам не допоможуть. Так само як не допоможуть ініціативи на законодавчому рівні зняти юридичну відповідальність з політиків і державних службовців. Ми ж усі знаємо, для чого ви це робите, правда?
Тому не раджу.
Навіть не намагайтеся.
