30 років після школи
30 років тому ми з однокласниками закінчили Ковалівську середню школу ім. А. С. Макаренка. А вчора завітали сюди (вже у Полтавську обласну гімназію-інтернат для обдарованих дітей) на зустріч випускників. Для мене цей день — завжди свято, оскільки разом збираються люди, з якими проходила юність.
Звісно ж, зайшли до свого класу, який дуже змінився. Пройшлися також територією школи, згадуючи з однокласниками місця, де на перервах і в позаурочний час «бешкетували».
Це друга наша зустріч випускників, коли з нами немає класного керівника — Галини Олексіївни Аніскіної. Тому сходили до неї на могилу, вшанувати її пам’ять. Та до однокласниці, яка так рано пішла...
Разом подивилися спільні шкільні фото того часу — атмосфера була схожа на пісню Кузьми Скрябіна «Старі фотографії». Багато часу розповідали одне одному про те, що трапилося з часу останніх зустрічей, про роботу, дітей, успіхи та проблеми.
Приємно було бачити, наскільки багато нас зібралося.
Маю надію, що через 5 років зустрінемося знову. Час накладе ще більше зморшок на обличчя і сивини на волосся. Але ми завжди бачитимемо один в одному молодих шістнадцятирічних юнаків та дівчат, які тут навчалися.
