Рік депутатства, частина друга: про громадську приймальню
Громадська приймальня – надважливий елемент роботи депутата. Оскільки, депутат не отримує зарплату та займається такою діяльністю на громадських засадах, часто він є відірваним від реальності. Чому?
Робота депутата об’єктивно не передбачає повного занурення та повної віддачі роботі з однієї простої причини – депутат це теж людина, яка має працювати та на щось жити. Тому ви рідко знайдете депутата, який не займається нічим окрім депутатства. Це не добре і не погано – це факт та причина того, що часто депутати живуть в трохи іншому інформаційному полі.
Для цього й існують приймальні громадян, бо саме тут відбувається діалог людей та обраних ними представників влади. Саме тут, люди діляться своїми проблемами та пропозиціями, які я, як депутат, маю вирішити. Саме звідси починається депутатські запити, звернення та інші маленькі кроки до великих перемог.
За минулий рік, я провів понад 20 зустрічей, де слухав, спілкувався та сприяв розв’язанню проблем та «болей» мешканців Полтави. До речі, запрошую і чекаю вас кожного 1-го та 3-го четверга місяця з 17 до 19 години за адресою вул. Соборності, 62.
Це моя думка: будь-які проблеми можна розв’язати тільки, якщо добре володієш ситуацією. Але не спілкуванням єдиним. Громадська приймальна – це ще й інструмент розв’язання конкретних проблем міста та його жителів. Поясню на прикладі.
Одного разу, спілкуючись з громадою на приймальнях, ми спільно виявили проблему нестачі транспорту в селищі Дублянщина. Проблема була в тому, що жителі Дублянщини близько 10 років тому мали автобусний маршрут №3, який стабільно сполучав їх із містом, перевозячи в тому числі й пільгові категорії.
В один момент, цей маршрут прибрала міська влада. Навіщо не зрозуміло, але обіцяла повернути. Як наслідок – проблеми з перевезенням пільгових категорій (бо приватні перевізники, які залишилися на маршруті не беруться перевозити пільгові категорії безкоштовно) та в цілому проблеми сполучення селища з містом, що тривали протягом 7 років.
Я, спільно з активними жителями Дублянщини, виніс це питання на депутатську комісію, куди запросив до слова жительок селища Ольгу Барсукову та Надію В’язовську. Не без проблем та скандалів, але це дало свій результат – вже за тиждень «тройку» було повернуто на маршрут, дякуючи спільнодії депутата та активних мешканців громади.
Це друга, передостання частина мого звіту за рік роботи. Далі буде
