Забудова ≠ будівництво: чому я проти забудови Прирічкового парку?
Напередодні сесії, яка має переламати хід цієї брудної, але все-таки частини історії парку, ділюся виключно своїм суб'єктивним думками.
Хоча факти не можуть бути суб’єктивним, правда ж? До цього повернуся трохи нижче. Чому я проти забудови Прирічкового парку?
- Таке «будівництво» – це підміна понять.
- Будівництво – це розвиток, але він має бути спрямований не на парки, ліси або історичний центр.
- Прирічковий парк – це майбутнє Полтави. Усієї Полтави та усіх її мешканців, а не тих, хто на цьому хоче заробити.
Але для того, щоб зрозуміти ці причини повною мірою, потрібно звернутися до історії Прирічкового парку.
Взагалі, Левада був одним із наймолодших масивів Полтави. З початку 1980-х, коли він тільки починав будуватися і до сьогодні, мікрорайон став повністю самостійним і зараз в ньому проживають близько 14 тисяч полтавців.
Вже з 90-х, територія Прирічкового парку була народною. Там гуляли місцеві, а на галявину постійно приїздив цирк або зоопарк. Але це більш прозаїчна частина історії.
Офіційна ж історія та хронологія така:
2009 рік – місто під керівництвом А. Матковського віддало частину Прирічкового парку на 5 років в оренду компанії забудовника, який збирався будувати там готельно-розважальний комплекс, бо ця ділянка (як і увесь Прирічковий парк) є рекреаційною зоною.
2013 рік – вже під головуванням О. Мамая оренду продовжили на 25 років.
2015 рік – після розділу цієї ділянки на 3 частини та повторної передачі забудовнику, прокуратура намагалася повернути ці 3 га Прирічкового громаді. Але чи тому, що Мамай був мером, чи тому, що так склалися зірки – суддя Михайло Кульбабко відхилив позов.
2020 рік (кульмінація) – так нічого і не побудувавши за цілих 11 років, компанія забудовника виключно з «благими намерениями» запропонувала місту безплатно розробити детальний план територій, щоб у майбутньому змінити цільове призначення для забудови багатоповерховими будинками.
А ще забудовник обіцяв будувати лише на третій частині цієї ділянки, якомога далі від Ворскли, в той час, як на іншій території обіцяв облаштувати простір для громади й набережну.
Резюмую
Так, будівництво це прогрес. Так, це робочі місця. Так, будівництво – це розвиток. Але воно не має межувати з нахабністю та позіханням нам історію та невід’ємну частину Полтави.
Полтава – стрімко розвивається, але при цьому є багато варіантів, де б можна було побудувати мікрорайон та розбудувати навколо нього інфраструктуру, зони для відпочинку та багато іншого. Хороший приклад – мікрорайон «Садовий», який прямо зараз є одним із найкращих у Полтаві (хоча формально в ній і не знаходиться).
І я хочу сказати, що навіть будівництво спорткомплексу чи ресторану на цій ділянці сприймається громадою. Але це ніяк не елітні багатоповерхівки, які намагаються туди впихнути трохи брудним способом.
І це знову ж таки питання відсутності комунікації з людьми. Хтось не хоче їх чути та ігнорує факти. Бо факт ще й в тому, що у мешканців Левади є проблеми з водою та комунікаціями. З початку свого існування, мікрорайон виріс і значно розширився, тому наявні мережі вже не витримують. Куди тут ще й елітні багатоповерхівки?
Вчора, 11 листопада на депутатській комісії ми, спільно з депутатами відхилили проект рішення щодо забудови у Прирічковому парку. Дякую за це колегам. Та це не фінал і ми будемо відстоювати парк вже на сесії 16 листопада. Моя позиція дуже проста.
Закликаю всіх депутатів – не підтримуйте та не голосуйте за знищення Прирічкового парку.
Полтаві – ЗМІНИ!
