Про абсурд з конкурсом перевізників
Днями відбувся (а точніше «не відбувся») конкурс на обслуговування 26 маршрутів міста. Але комісія вдруге не змогла зібрати кворум, тож здається всі ці псевдоспроби по реформації транспортної системи міста – як мертвому припарка.
Як провести конкурс на перевезення на маршрути міста – Київ edition
Трохи важко дивитись на цю, особливо коли знаєш як треба. Причому знаєш, бо є реальні приклади. Як от і в столиці нашої країни.
В Києві цей процес набагато простіший і складається він усього з декількох кроків:
- Аналіз даних наявної транспортної системи міста
- Обробка даних та виокремлення умов і вимог до перевізників
- Оголошення конкурсу
- Проведення конкурсу, відповідно до встановлених вище умов
Треба додати, що добре виконаний перший і другий пункти дають розуміння та системне бачення того, як і які проблеми треба вирішувати. І в результаті, виходять ось такі вимоги:
- наявність валідаторів для е-квитка
- наявність GPS-системи задля того, щоб можна було відстежувати рух
- доступність автобусів для маломобільних пасажирів і людей з інвалідністю
- уніформа для водіїв
- заборона звукового та візуального забруднення
- мінімум 5 спеціальних кнопок зупинки на вимогу
- кондиціонер і система обігріву
- додатковий простір для перевезення крісла колісного чи дитячого візка або велосипеда
- автоматичне оголошення зупинок українською й англійською мовами, яке дублюватиметься на електронному табло всередині та зовні салону
- інформаційний стенд з фотографією водія, номером автобуса та контактами для зворотного зв'язку
- відповідність автобусів до стандарту Євро-5
Ці, начебто прості й досить людські умови, є базовими. Чому про це нічого не знає влада Полтави – хороше питання. Але більше хвилює інше, чи знає влада міста, що саме вона має встановлювати такі обмеження та вимоги до перевізників?
Бо, якщо що, міська влада (а точніше, ми з вами своїми податками) платить перевізникам гроші. І музику має замовляти теж міська влада, але тільки в інтересах жителів.
Як провалити конкурс на перевезення на маршрути міста – Полтавська версія \
Чому конкурс вкотре провалився? З першого погляду — не ясно. Але якщо копнути і згадати наміри Мамая віддати комунальні автобуси у загребущі руки приватних перевізників, картина трохи роз’яснюється.
Далі, можна згадати, що пан Мамай вже втретє мер, а тому він ну просто не може не знати про те, що музику замовляє саме влада. Але тут важливо – чи пам’ятає наш мер про те, для кого ця музика має грати? Правильна відповідь: для людей. Так же, Олександр Федорович?
Отже, якби там не було знаючи ці факти, картина трохи роз'яснюється і маленькі пазли збираються в одну велику картину.
Я б назвав її «Гра в імітацію», бо те, що відбувається в керуванні міста як раз нагадує щось подібне. Було б смішно, якби не страшно. Адже, здається, передвиборча обіцянка Олександра Мамая збудувати у Полтаві дельфінарій нині видається більш реалістичною, аніж його плани щодо реформи транспортної сфери міста.
