Як студенти разом із бюджетниками у Полтаві фашизм зупиняли

Я з глибокою повагою ставлюся до святої для нашого народу дати 9 травня. І у цей день разом із тисячами полтавців за покликом серця, а не за рознарядкою згори, прийшов до Меморіалу Солдатської Слави. Щоб вклонитися Героям, які поклали на вівтар свободи Батьківщини власне життя, здобувши Перемогу у найстрашнішій і найкривавішій в історії людства війні. Покласти квіти до Меморіалу. Хвилиною мовчання згадати дідів-прадідів, які полягли в боях за Полтаву, Київ. За Сталінград і Москву. Мінськ і Севастополь… 

Те, що відбулося на цьому святому місці майже рівно за тиждень – 15 травня, мене особисто вразило. Найперше масштабністю. Треба визнати, в порівнянні із днем відзначення 9 травня, влада в усьому діяла на порядок організованіше. Ні, польової кухні для фронтовиків, не було і цього разу. Як, власне, і самих фронтовиків. Замість них – тисячі студентів, яких «зігнали» з усіх полтавських вищів (судячи по штандартах із назвами ВНЗ) та працівники бюджетної сфери. Офіційна статистика сайту Партії Регіонів свідчить: «поборників фашизму» біля Меморіалу Солдатської Слави було рівно 10 тисяч. Не довіряти таким «авторитетним» джерелам в мене особисто не має підстав: явку бажаючих перед початком заходу згідно зі списків ходили і звіряли відповідальні керівники, а по периметру парку розташовувалися десятки автобусів від закладів освіти та культури Миргородщини, Решетилівщини, Диканщини… Зарплати в працівників освіти і культури - копійчані. Тому влада додає бонусів у вигляді змістовних і цікавих поїздок до обласного центру. А 18 травня ще й звозить до Києва

Явка на мітингу - як на виборах у Донецьку. Все по-чесному, без адмінресурсу

Як не крути, 10 тисяч – це на порядок вища і вагоміша цифра, ніж тиждень тому. Ця цифра змушує рахуватися із реальною загрозою появи неофашизму в Україні. До слова, до його проявів під час антифашистського мітингу, влада була добре підготовлена: поблизу парку чатував автозак. Вочевидь на випадок, якщо «новітні фашисти» таки ризикнуть заявитися на організований ПР захід.

Автозак став незмінним атрибутом будь-якого політичного заходу

Тиждень тому в міськвиконкомі та облдержадміністрації бракувало спеціалістів, які б координували потік людей. 15 травня рівно о 12-й вишукавшись колонами народ стояв по стійці струнко. Тримаючи в руках прапори Партії Регіонів  та антифашистські гасла, ховаючись від сонця під парасолі і газети, полтавці терпляче чекали початку дійства. Для тих, хто з поважних причин не зміг потрапити на мітинг, Полтавська ОДТРК "Лтава" організувала пряму трансляцію з місця події. 

Драматургія від ПР як завжди відзначалася оригінальністю. Розпочавши із «Бери шинель, пошли домой», організатори явно збили з пантелику присутніх. Але почувши стривожений і водночас помпезний тембр голосу ведучого, який розповів про спроби реанімувати фашизм в Україні, не побоявшись при цьому (на відміну від посадових осіб) навіть назвати конкретні назви партій, люди заспокоїлися: додому ще зарано і бій з фашизмом триватиме. "Толпа обратилась в слух"(с)

Далі – слово сивочолому ветерану. І все б добре, якби розпочавши виступ із розповіді про звитягу та героїзм нашого народу, керівник ради ветеранів районної організації міста Кременчук не почав розповідати про нелегкі звершення обласної та центральної влади по забезпеченню гідного життя ветеранів.  Не витримав навіть голова Полтавської обласної державної адміністрації Олександр Удовіченко, який піднявшись на сцену, лагідно обійняв ветерана, зупинивши тим самим дифірамби на адресу влади. Аплодисменти. Ще раз аплодисменти. Гучні аплодисменти, що перейшли у овації.

Наступним слово взяв голова обласної ради Іван Момот, запевнивши присутніх, що «фашизм» на Полтавщині не пройде, і передавши естафету дублю, себто керівнику «Молодих Регіонів» на Полтавщині. Ті було замахнулися на рекорд, спробувавши розтягти гігантську «Георгієвську стрічку». За відсутності цільного полотна в хід пішли маленькі стрічечки, скріплені степлером. На суцільну стрічку, вочевидь, у старших товаришів забракло грошей. Регіонали взяли на озброєння геніальний винахід людства - степлер

Дуже органічно виглядав на фоні біло-блакитних прапорів Партії Регіонів лідер полтавських комуністів Олександр Масенко, який, щоправда, для порядку не забув покритикувати владу. Але тільки за те, що вона не вживає достатніх заходів для остаточного знищення коричневої чуми з терен України. Це все, що побачив партайгеносе зі всього набору недоліків влади. А те, що «призрак бродит» по Полтавщині у вигляді пенсійної реформи, комунальних тарифів та суцільного бездоріжжя у його свідомості не відобразилося.Олександр Масенко: Примара бродить Європою! Примара неофашизму!

Честь підсумувати вищесказане надали голові Полтавської обласної державної адміністрації, а за сумісництвом голові обласної організації Партії Регіонів Олександру Удовіченку. Він також рішуче заявив про те, що фашизм на Полтавщині не пройде, після чого задоволена і заспокоєна публіка почала розходитися із площі, щоб повернутися до своїх звичних справ… Втомлені від боротьби студенти трохи перепочили у затінку

Захід проведено на високому ідейно-організаційному рівні, що говорити, все ж таки не даремно при владі колишні апаратчики, комсомольці та відповідальні партробітники! Але запитань залишилось більше ніж відповідей.  Що це було? Штучно надуманий привід для само піару під виглядом боротьби із фашизмом, проявів якого, до слова, на політично-толерантній Полтавщині вишукати досить проблематично,  перемога уяви над розумом чи спроба протиставити ідеологічний захід акції опозиції «Вставай, Україно!»?  Кожен давно вже зробив для себе висновки. Слова можуть обдурювати, а людський організм і його поведінка не бреше ніколи, не слід простий люд тримати за дурнів. То ж з точки зору глибинної психологічної науки, людиною керує інстинктивне несвідоме – котре аж волає:  статусу, влади, грошей. А за цим всім головна емоція – страх його втратити. От і штовхає на подібні дії, що можуть реально призвести до громадського протистояння в суспільстві.

І замість епілогу:  історики досі мають різні позиції стосовно трактування власне ідеології фашизму. Проте ця хвороба має чіткі ознаки:  

-                     фашисти зазвичай мають тверду позицію проти будь-якого розділу зв'язку політичних поглядів на лівий-правий спектр, вважаючи його недостатнім для опису своїх переконань;

-                       утвердження насилля і терору з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства;

-                     насадження режиму, заснованого на принципах тоталітарно-корпоративної державності, однопартійності та вождизму;

-                     заперечення демократії та відкритості влади.

 Фашизм починається там, де пасує демократія. І зупинити його можна, лише зупинивши прогресуючий в країні авторитаризм. Але, здається, замість цього в Україні розпочинається новий етап полювання на відьом…