Чим відрізняється псевдо солідарність від солідарності

Поняття єдності, унітарності, солідарності сьогодні є найбільш уживаними. Точніше, популярно спекулятивними. Ми, виборці, часто приймаємо «на віру» декларації відомих політиків і влади. Довіряємо їх знанням та впевненості у майбутньому. Для нас «вони» остання інстанція компетентності і відповідальності. Здебільшого це не так.

Сьогодні ми є свідками поширення, часом навіть продажу людям «солідарності» чи «консолідації» двох сортів. «Солідарність» від влади - пафос безпомічності і спроби застрибнути на хвилю міжнародного порятунку, у конвульсіях сховатися «за спину» старших товаришів. «Солідарність» від хаотичної опозиції - спроби заховатися у натовпі, серед простих людей, виставити попереду себе «живий кордон» чи цілу стіну. В обох випадках - це скоріше публічна істерика.

Справжня солідарність має бути іншою. Перше, вона має бути вчасною, заздалегідь, як відповідь на виклики, на виклики які ледь з’являються на політичних горизонтах. Саме тоді слід народжувати ідею і єднати навколо неї. Друге, єднання має бути задля перемоги і успішного походу, з великим продовженням, і, навіть, місійним. А не слабкою конвульсією у відповідь на загрозу. Третє, солідарність має бути  справжньою, содідарністю рівних і за справедливість.

Вірю, що ми, разом і нашими друзями у Європі та світі зможемо уберегти світ від чергової жахливої війни. Зможемо сьогодні. Але завтра, завтра ми маємо зустріти виклики вивчивши уроки дорослого життя сьогодення, де війна не у книжках і пам’яті, а завжди на порозі.