Влада поставила антикорупційну реформу «на ручник»! Те саме відбувається з авторитетом країни!

У вересні 2020 року в Вашингтоні президенти двох держав підписали Декларацію, за якою Україна зобов’язалась обрати керівника Спеціалізованої Антикорупційної прокуратури. Саме того, хто має підписувати підозри топкорупціонерам і передавати їх у Вищий Антикорупційний Суд. Влада провалила боротьбу з корупцією в Україні, зокрема, зобов’язання перед партнерами США – обрати незалежного керівника Спеціалізованої Антикорупційної прокуратури.

Друге питання, яке влада провалила це допомога та планування навчань наших військових. Наприкінці минулого року президент США виділив на оборонну допомогу Україні 200 млн доларів! І українська влада не має права дозволити роздерибанити ці кошти, а має використати їх за призначенням.
Третє питання яке провалило країнське керівництво – воно не підготувало чіткий і зрозумілий план з деокупації українських територій, який містив би бачення вирішення ситуації на Сході країни. Українська влада і дипломатія мають активізувати роботу з європейськими партнерами. 

Такої слабкої підтримки з боку ЄС Україна вже давно не пам’ятає! Невід'ємною частиною відновлення стабільності в Європі є Врегулювання конфлікту на Донбасі. Тому дуже багато залежить від позиції України. Україна має вести діалог з усіма країнами, шукати компроміси та закликати виконувати взяті на себе зобов'язання. Нинішня українська влада до цього виявилася не готовою.

2022 рік почався з активних зусиль усіх країн світу щодо формування нової системи безпеки в Європі, провідні лідери ведуть дуже складні переговори, постійно проводяться консультації у різних форматах між Росією, США, країнами ЄС. Усі світові гравці хочуть уникнути збройної агресії та зняти напруженість у стосунках. Це вселяє сподівання, що мети буде досягнуто, і в Україні пануватиме мир і стабільність.
Перед виборами «слуги народу» пообіцяли українським громадянам миру. Але нічого не зробили. Потрібен діалог із Донбасом, продуктивна робота Тристоронньої контактної групи у Мінську.

Необхідно ухвалювати закони, передбачені Мінськими угодами. Але для реальних дій влада не має політичної волі й досвіду необхідного.
ООС та військова техніка з боку країни-агресора перетворилася для влади на поле політичного піару та відволікання уваги суспільства. Провладні політики то сіють паніку мілітаристськіх настроїв, то виступають із заспокійливими заявами, але нічого не роблять для забезпечення миру. Парламент має зайнятися законами, необхідними для миру. А якщо політичної волі до миру немає – цій владі настав час йти. Україні потрібні політики, які ведуть країну до миру, а не до прірви національної катастрофи.

Тотальна відсутність знань і навичок не просто не дає змоги нічого корисного зробити, а й супроводжується гіпертрофованою пихою, яка заважає дослухатись до порад тих, хто працювати вміє. Уряд непрофесійний. Іншого пояснення того, що відбувається зараз в країні – немає.