100 днів ринку землі або помилки української земельної реформи.
Під час протягування закону про ринок землі багато чого обіцяли: і надання різних фінансових інструментів фермерам аби вони могли бути повноцінними гравцями на цьому ринку, і можливість звичайним людям її купувати, і зростання ВВП, і кредити з мінімальними відсотковими ставками, Фонд з підтримки фермерських господарств який відшкодує перший внесок... І це все мали б зробити ще до 1 липня. Нічого з вищеперерахованого не зроблено.
Як і попереджала наша команда «Батьківщина»— підняли голову спекулянти з грошима, які ходять по селах і на підставних осіб скуповують землю. Після цього ці гектари здаються тим таки фермерам в оренду аби вони її обробляли. Закордонні капіталісти вже заявляють, що їм фінансово вигідно скуповувати українські чорноземи і найняти за копійки дешеву робочу силу в Україні.
Влада мала б думати які стимули надати фермерам, аби вони викуповували землю для створення роботи в сільській місцевості, платили податки і тим самим тримати українське село. Актуальним питанням є наскільки є об'єктивною ціна землі, яку сформував ринок за 3 місяці в Україні. Нагадаю, що з моменту запуску ринку землі в Україні середньозважена ціна 1 га сільськогосподарських земель становить 92 514 грн тис. грн.
Чому українці не пішли продавати землю — чому не сталося валу земельних операцій? Порівняно невелика кількість операцій купівлі-продажу землі завдячується тому, що майже вся земля знаходиться в оренді. Навіть ті, хто хотіли б і мають можливість купити землю не можуть цього зробити, оскільки в середньому землю люди здавали в оренду на 10-15 років. Хто дасть нормальну ціну за землю, якщо ще 15 років не зможе нею користуватись? Продають землю за запропонованою ціною тільки ті, кому терміново потрібні гроші.
Закон про ринок землі в Україні, з точки зору виваженої аграрної політики, яка мала б базуватись на інтересах дрібних та середніх агротоваровиробників, і розроблений і впроваджений невірно.
Так, наша команда давно говорить про помилки зеленої влади, а надалі їх кількість буде зростати, але буде пізно їх виправляти. Влада має думати над тим, як стратегічно розбудовувати аграрний сектор, хто мав би отримати пріоритети в купівлі землі, що це мають бути за люди.
Уявляю, що скажуть наші правнуки про земельну реформу нинішньому міністру розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України, щодо розпродажу родючих чорноземів громадянам іноземних держав. На чиїй землі будуть жити наші нащадки, якщо ми дозволимо її розпродати чужеземцям? «Батьківщина» категорично проти продажу землі іноземним корпораціям.
