Державні підприємства мають стати донорами соціалки, а не спонсорами міжнародних корупційних кланів
Останні двадцять років державнвий сектор економіки переживав цікаві трансформації: від локомотива реального сектору до корупційних полігонів підконтрольним наглядовим радам.
Ці наглядові ради стали провідниками неоколонізації України. До олігархії вітчизняної додалась олігархія міжнародна. Дворівневий рівень "олігархічних тисків" паралізував частину економіки, позбавив Україну левової частки соціального ресурсу для виплат пенсій, фінансування модернізації та науки, освіти, медицини.
Партія Батьківщина та її лідер Юлія Тимошенко системно і безкомпромісно боролася із клановою гідрою в економіці: дерегуляція ринку енергетики, реприватизація, демонополізація і соціалізація економіки. Це лише частина ключових пазлів політичної картини яку завжди просувала наша команда. У цьому підході та курсі й заклечається суть зусиль спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України.
Ми твердо переконані у тому, що нашу країну чекає блискуче майбутнє. Але дуже важливо ще до формування нових фахових еліт та нової національної управлінської команди не розгубити потенціал держави та не допустити її тотальної колонізації міжнародним кланом корпорацій. Саме міжнародні гравці із безлімітним фінансовим та політичним ресурсом, прикриваючись міжнародними фінансовими інститутами, лібералізацією, використовуючи важкий стан України, проводять політику неоколонізації.
Українська енергетика і тарифна політика, земля, інфраструктура, промисловість України сьогодні збуджують апетит міжнародних корпорацій. Ми маємо протистояти цій ганебній практиці та боротися за виключно український інтерес.
