“Молитва про чашу”.

Унікальна ікона намальована миргородським художником Григорієм Петровичем Ксьонзом “Молитва про чашу” з Музею Віктора Бажана.

В Євангеліях розповідається що Ісус прийшов в місце, що звалося Гефсиманський сад, разом зі своїми учнями Петром та братами Яковом та Іоаном. Христос бачив, що скоро повинно відбутися, бо вже Іуда Іскаріот вів тих, хто повинний був арештувати його. Він промовив ученям, щоб вон и не спали, а сам відійшовши почав молитися: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти... І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?... Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!

І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.

І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...

Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!

Георгій Петрович дуже чудово зобразив цей момент Святого письма. Гефсиманія, що згідно з традиціями, є місце звідки був уведений Іісус Хрисотос, колись стане місцем останнього притулку вірних. Апостол Петро, що зображений можливо в сумнівах, оскільки йому Христос сказав, “що й не проспіває тричі півень вранці, а Ти тричі зречешся мене”. Двоє братів, синів рибалки Заведея: старший Яків, єдиний апостол, погибель якого за віру написана в Біблії, перший загиблий з апостолів. Брат його Іоан, ще хлоп’я, бо він був наймолодшим і найулюбленішим апостолом Господа. Саме цьому хлопчику, колись відкриється вся історію людства на острові Патмос, і він розповість її до кінця в своєму “Откровенні”: і про чотирьох вершників, один з яких буде з короною на голові і про зірку з назвою Полинь (українська назва Чорнобиль), що отруїть третю частину рік, і про наші часи…

На іконі є надпис: Ця ікона збудована Параскою Назаренковою 1924 р. мар. 30 дня.

Рід Назаренок був розповсюджений на теренах Миргородщини. Відомі хутори Назаренків біля с.Мальців, а також декілька таких хуторів у Шишацькій волості.

Сама картина, її фон, зображення Гефсиманії , як останнього притулку, де серед темряви, ті хто повинен бути вірним спить, а навіть у Христа (що мав і людську природу) виникають сумніви в його меті, зображує суспільний настрій у ті важкі років, коли старшна буря, що наробила багато лиха й страждань, ще не закінчилася, майбутнє здавалося зовсім темним і лякливим. Але навіть серед зображення цього розпачу ми бачимо єдиний промінь сонця, що вселяє надію.

І от зараз через 100 років, після того як була написана картина, над нами таке ж саме темне небо…