Унікальна ікона “Покрову Пресвятої Богородиці”.

Унікальна ікона “Покрову Пресвятої Богородиці” з Полтавського художнього музею В.Бажана датована 1882 роком.

«Покров Богородиці» належить до оригінальних явищ в українському іконописі, оскільки, як ніяка інша тема, вона представлена розмаїттям іконографічно-композиційних варіантів. Найдавніші зображення цієї теми сягають періоду Київської Русі.

Сюжет ікони базується на переказі із житія Андрія Юродливого про видіння у церкві в Константинополі, в якому він побачив Богородицю в оточенні ангелів та святих. Пречиста тримала над людьми свій омофор, захищаючи від нападу арабів, що в той час напали на місто.

Є версії про те, що Андрій Юродивий був скіфсько-словянського походження. Як невільник, він потрапив у Царгород, де прийняв християнську віру.

В українського народу була своя версія , того що зображувалося на цій іконі. В народному переказі зі Слобожанщини, ці події описуються так: “Свято Покрови повівся з давніх часів, ще коли Богородиця мандрувала по землі. Сталося їй зайти в одне село, де жителі забули про Бога і про милосердя . Стала проситися Матір Божа на нічліг - ніде її не пустили, скрізь чула вона одна відповідь: “Ми не пускаємо мандрівників! (колись щось подібне вона чула і в Вифлиємі)”. Почув ці слова Ілля-Пророк, що проїжджав по небесній дорозі над селом. Не зміг знести він такої образи, заподіяної Діві Марії, - і ринулись з неба громи-блискавки, полетіли вогняні та кам'яні стріли, посипався град завбільшки з людську голову, полилася злива, що загрожувала затопити все село. Заблагали перелякані люди - і пошкодувала їх Богородиця. Вона розгорнула свій покров і прикрила ним село, чим і врятувала своїх кривдників від поголовного винищення. Дійшла невимовна благодать до серця грішників, розтопився лід їх жорстокості: зробилися всі вони з тієї пори добрими та гостинними”.

Ікона двоярусна.

Богородиця, на верхньому ярусі ікони, в супроводі двох ангелів, тримає омфор.

Внизу ікони на амвоні традиційно зображено диякона Романа Сладкопівця – творця піснесловів на честь Богоматері. Роман Сладкоспівець з розгорненим вгору сувоєм у лівій руці, благословляючим жестом правої руки він звертається до духовних осіб.

Крім Романа Сладкоспівця на іконі присутні характерні персонажі: єпископ, константинопольський імператор та імператриця, інші духовні та світські особи.

Розміщений на іконі й згаданий Андрій Юродливий, справа від Романа Солодкоспівця, як чоловік з бородою (на іконі в нього пошкоджене обличчя). Він вказівним пальцем вказує на Богородицю своєму учню Єпіфанію.

Унікальність цієї ікони являє собою в сполученні різного та ліпного барельєфного декору по левкасу (грунт ікони, що являє собою крейду з особливим клеєм), з елементами декору з дерева. Останніми є набірні дерев’яні (частково відсутні) променеві німби в Богородиці на верхньому ярусі та у святого Романа Солодкоспівця, що стоїть в арці на нижньому ярусі.

Цікавою особливістю є геометричне розміщення безкінечних, флористичних хрестів з частковим замощенням простору на верхньому ярусі ікони.