Сирітство – це одне з найтяжчих наслідків військових конфліктів.
Музей Бажана.
Дитяча безпритульність – була хворобою нашого суспільства до поточних темних історичних подій через падіння моралі, знецінення інституту сім’ї.
Зараз ця тема повстає гостро у зв’язку зі збільшенням кількості сиріт.
Сирітство – це одне з найтяжчих наслідків військових конфліктів, яке безпосередньо впливає на майбутнє народів та держав.
Тому не дивно що тема сирітства та дитячої безпритульності мусила звернути увагу митців.
В Художньому музеї Віктора Бажана є декілька творінь, які відразу привертають увагу відвідувачів, тим що на них зображена одна з найбільших трагедій нашого суспільства, нашої історії. Здається художники своїми фарбами попереджують нас, щоб ми звернули увагу на це! Бо це важливо!
Одна з них це мініатюра Бартоломе Естебана Мурільйо, художника часів Іспанського золотого віку, представника Севільської школи, учня відомого Веласкеса: “Хлопчики жебраки, що їдять диню та виноград”. Це одна з авторських копій. Така ж мініатюра знаходиться в Мюнхенській Старій Пінотеці.
На мініатюрі зображені двоє хлопчиків одягнених в порваний, зношений одяг. Вони з великим апетитом їдять диню та виноград. Можна зрозуміти, що ці овочі були ними десь поцуплені. І дивлячись на цю картину не виникає осуд за такий можливий негативний вчинок: бо цим дітям, що існують у своєму гіркому бутті, в цей момент напевне здається, що вони потрапили до справжнього раю, де можуть поїсти щось солодке. І вони, як діти заслуговують на це! А їхня вина повністю лягає на дорослих, що допустили таке дитинство для них!
Інша картина написана на українських землях в ІІ половині ХІХ ст. Вона схожа на роботи В.А.Тропініна, але на жаль виконавця поки що не встановлено.
На ній ми бачимо хлопчика, що тримає люльку. Іншою рукою він щось шукає в торбі, що одягнута на ньому через плече, можливо шукаючи в ній тютюн, щоб набити люльку. На хлопчику старий бриль. І не дивлячись на весь трагізм ситуації, дитина посміхається художнику. Таким чином митець хотів показати, що не дивлячись на ці гіркі моменти, саме в цій щирій дитячій посмішці, яка є одним, пронизливий душу елементом, цього творіння, ще не втрачена остання надія, що в цих сирітських душах живе те, що дорослі втратили через свій егоїзм. Хоча б вміння щиро та не притворно посміхатися!
Цей світ будуть судити діти! – так колись промовив французький письменник Жорж Бернанос.
